Завантажити у форматі doc
„Щоб байкою збагачувать людей...”
Тема: Байка як жанр літератури та її особливості.
Сміючись говорити правду...
Античний афоризм
Мета: ознайомити учнів з історією виникнення жанру байки у світовій літературі; дати поняття про байку та алегорію; розкрити характерні ознаки байки, презентувати найвідоміших байкарів; розвивати творчу уяву учнів, їхні здібності, прищеплювати інтерес до байки.
Обладнання: виставка творів українських та зарубіжних байкарів: портрети Езопа, І.Крилова, Ж.Лафонтена, Л.Глібова, виставка ілюстрацій за сюжетами байок.
Хід уроку
І. Оголошення теми, мети, епіграфа.
ІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
- Вступне слово вчителя.
На крилах часу ми перенесемося у чудовий край, який називають колискою світової культури. Це, звичайно, Давня Греція. Зовсім недавно ми захоплювалися давньогрецькими міфами – дивовижними перлинами, що не втратили своєї чистоти до нашого часу.
Сьогодні поговоримо про байку, яка теж виникла у ті далекі часи. Пояснивши світ за допомогою міфів, людина намагалася знайти своє місце у ньому, виробити певні норми поведінки, пізнати „житейські відносини”, свій характер, що свідчило про зростання самосвідомості особистості. Так виникають невеликі твори, написані прозою чи віршами. Назвали їх байками.
На думку вчених, байка – ровесниця міфів. Це один із найдавніших жанрів літератури.
- Читання вступної статті підручника про байку.
- Повідомлення учнів з творчої групи про історію виникнення та обробку сюжетів байок.
Історично байка виникла з фольклорних джерел – казок, прислів’їв тощо. Первісно це була байка у прозі, яка носила здебільшого навчальний характер. Іншим джерелом сюжетів байок була збірка індійських казок, притч, байок 3-4 ст.н.е. „Панча тантра” („П’ятикнитися”), яка була поширена в обробках і переказах на Сході і в Європі, а на території Київської Русі з 13 ст. Саме тоді й зародилися характерні ознаки жанру.
В Україні жанр байки також має давню й багату традицію. Ще у 17-18 ст. у шкільних підручниках зустрічаємо чимало байок, що мають навчальне призначення. Плідно виступав у цьому жанрі і видатний філософ Г.Сковорода. У 19 ст. нове слово для розвитку байки внесли П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський, Є.Гребінка, особливо Л.Глібов, із творчістю якого пов’язують розквіт байки. До байки зверталися у своїй творчості І.Франко, Б.Грінченко, а в 20 ст. – В.Блакитний, С.Пилипенко, М.Годованець, П.Глазовий та ін.
- Слово вчителя про жанрові особливості байки.
- Засвоєння літературознавчих понять.
Персоніфікація (або уособлення) – худ.прийом перенесення властивостей людей на тварини, рослини, предмети.
Алегорія (грецьк. – „інакомовлення”) – це відображення одного предмета через інший.
Езопові мова (за ім’ям давньогрецького байкаря Езопа) – замаскований спосіб думок з натяками, недомовками задля уникнення будь-яких заборон.
(записи у зошити)
- Застосування набутих теоретичних знань.
Завдання і запитання.
- Що таке байка?
- З яких частин складається байка?
- Хто є героями байок?
- Що характерно для персонажів байок?
- Узагальнення набутих знань за допомогою схеми. (складання схеми)
- Виразне читання учнями з творчої групи байок різних авторів.
Презентація портретів байкарів.
ІІІ. 9. Підбиття підсумків уроку.
1. Слово вчителя.
Байки – один із найдавніших творів словесного мистецтва. Байка, за словами А.Потебні, „є одним із засобів пізнання житейських відносин, характеру людини одним словом, усього, що стосується морального боку життя людини”.
2. Запитання для контролю.
- Яка мова називається езоповою? Чому?
- Кого вважають основоположником жанру байки?
- Коли твори цього жанру вперше з’явилися в Україні?
- Назвіть відомих байкарів.
ІV. Домашнє завдання: вивчити визначення записані у зошити;
прочитати статтю підручника про байку та алегорію;
ознайомитися з байками Езопа.
| 
