Завантажити у форматі doc

Урок світової літератури у 8 класі

Тема. Давньогрецький театр та його особливості.

Мета:  ознайомити з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; сприяти усвідомленню того, що давньогрецький театр був важливим засобом виховання найширших мас народу; розвивати уважність, допитливість, акторські здібності учнів; виховувати повагу до театрального мистецтва та античної культури.

Обладнання:  план облаштування давньогрецького театру; зображення театру в Приєні, руїн театру Діоніса в Афінах; вигляд сучасного театру; зображення муз, Бога Діоніса.

         ХІД УРОКУ

         І. Мотивація навчальної діяльності

         Слово вчителя

         Чи пам’ятаєте ви, як назвав Платон поетесу Сапфо? Так, десятою музою. А чи знаєте ви, які були 9 муз, що існували у давньогрецькій міфології? Отже, наш літературознавець познайомить нас з 9 музами.

Літературознавець: (Від Зевса і Мнемосіни, богині пам’яті, народилося 9 муз,

покровительок різноманітних видів мистецтва та науки:

Мельпомена – муза трагедії,

Кліо – муза історії,

Талія – муза комедії,

Евтерпа – муза ліричної поезії,

Ерато – муза любовної лірики,

Терпсіхора – муза танців,

Полігімнія – муза гімнів,

Калліопа – муза епічної поезії,

Уранія – муза астрономії.)

У сучасній мові у переносному значенні муза – натхнення, творчість.

         ІІ. Вивчення нового матеріалу

         1. Пригадайте відомі вам драматичні жанри та їх визначення, а допоможе нам теоретик.

Драматичні жанри

                                Драма                  Комедія                    Трагедія

         Драма – це один із видів драматичних жанрів, що зображує складний і серйозний конфлікт, напружену боротьбу між дійовими особами.

         Трагедія – драматичний жанр, в основу якого покладений дуже гострий та непримиренний суспільний конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв.

         Комедія – драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, людські вади.

         У Давній Греції зародилися й отримали повний розвиток комедія і трагедія. Драма сатирів не відігравала значної ролі у розвитку давньогрецького театру.

         Вчитель. – Діти, а скажіть будь-ласка, де ж ми можемо побачити драматичні твори. (в театрі)

• А що вам відомо про театр взагалі.
• А хто з вас був у справжньому театрі.
• Як ви думаєте для чого він призначений.

Ви мабуть уже зрозуміли, що ми будемо говорити про театр, його  виникнення та особливості. А для цього ми запросили двох муз – Мельпомену і Талію.

         2. Інсценування

         Виступ Мельпомени і Талії з розповіддю про давньогрецький театр.

         Учениці, що виконують ці ролі, заздалегідь підготовлені і можуть мати костюми, характерні для давньогрецької трагедії.

         Мельпомену зображували високою жінкою на котурнах, у  вінку з виноградного листя, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і мечем або палицею в іншій.

         Талія виглядала як дівчина у легкому вбранні із скіпетром або пастушою палицею у правій руці, з плющовим вінком на голові.

Мельпомена. Вітаємо вас, юні друзі, шанувальники театру!

Талія. Добридень, юні, веселі, нерозважливі хлопці та дівчатка!

Мельпомена. Сьогодні ми завітали до вас не випадково. А от чи здогадалися ви,

                         хто ми такі?

                                                                  (Відповіді учнів.)

Талія. А чи знаєте ви, чому ми так виглядаємо?

(Припущення учнів щодо вбрання та атрибутів муз.)

Мельпомена. Отже, якщо учні третьої школи так добре знають про нас, муз,

мабуть, можна розповісти їм і про серйозніші речі.

Талія. І про цікавіші! І про веселіші!

Мельпомена. Ми розповімо вам про виникнення давньогрецького театру, про

його облаштування, про те, як відбувалися вистави.

Талія. А все починалося зі свята! Улюблений бог давніх греків Діоніс постійно

потребував свят, розваг, веселощів. А давні греки вміли веселитися. Трачі на рік вони влаштовували свята на честь бога Діоніса: у грудні («Малі Діонісії»), у січні-лютому («Ленеї») та у березні-квітні («Великі Діонісії»). Але драми ставилися лише під час «Великих Діонісій» та «Леней». Перша постановка відбулася 534 р. до н.е.

Мельпомена. Театр   у   житті   давніх   греків   відігравав   значну   роль. Під час

постановок вистав припинялося життя міста, і усі громадяни не тільки із великим задоволенням йшли до театру, а й вважали це своїм обов’язком. Якщо у бідних не вистачало грошей на білети, вони отримували спеціальну допомогу – субсидію.

Талія. Як же організовувалось свято? Керівником дійства, до якого готувалися

заздалегідь, був хорег – забезпечений громадянин міста, від щедрості якого залежала пишність постановки та її успіх. Вибір хору й акторів теж був його обов’язком.

Мельпомена. Постановки п’єс відбувалися у межах змагання між трьома

поетами, які спочатку виступали також у ролі музиканта і балетмейстера. В Афінах, наприклад, журі складалося з 10 громадян, по одному представникові з кожного афінського округа. Саме журі визначало переможця, ім’я якого увічнювалося на мармурових табличках. Іші учасники теж отримували нагороди, але переможцем вважався лише один із трьох поетів.

Талія. Як виглядав театр давніх греків? Разом з нами прийшли архітектори, які

            в цьому нам допоможуть.

1 архітектор. Одна з найважливіших відмінностей давньогрецького театру від

сучасного полягає в тому, що гра відбувалася просто неба, при денному світлі. Відсутність даху і використання природного освітлення пов’язані були також і з величезними розмірами грецьких театрів, які значно перевищували розміри навіть найбільших сучасних театрів. Наприклад, афінський театр міг умістити 17 тисяч людей, а театр міста Мегалополя в Аркадії – 44 тисячі глядачів.

2 архітектор. В Афінах вистави спочатку відбувалися на одному з міських

майданів, де для глядачів були споруджені дерев’яні помости. Після того, як вони одного разу розвалилися під час гри, з цією метою почав використовуватися південний скелястий схил Акрополя, до якого прикріплювалися дерев’яні сидіння.

1 архітектор. Зверніть увагу на план театру.

Основна частина театру – орхестра (майданчик перед сценою де грали актори), де розміщувався хор і жертвенник богу Діоніну; театр (місце для глядачів), де у першому ряду було розташоване місце для жреця бога Діоніса; скена (споруда, розташована позаду оркестри, де перевдягалися актори).

2 архітектор. На початку V ст. до н.е. дерев’яні лави були замінені кам’яними.

Орхестра, на якій розташовувалися хор і актори, набула форми підкови. В еллінські часи актори вже грали на високій кам’яній естраді – проскенії.  

Талія. Якими були актори давнього театру? Спочатку головною фігурою дійства

був хор, що складався з 12-15 чоловік. У піснях хору засуджувалися або вихвалялися діяння героїв. Приблизно з VІ ст. до н.е. з хору виділився драматичний актор, за часів Есхіла акторів стало уже двоє, а Софокл увів ще й третього артиста.

Мельпомена. Усі ролі виконували лише чоловіки. Актори повинні були не тільки

добре промовляти слова п’єси, а й співати і танцювати. Актори носили на обличчі маски, які змінювалися не тільки під час зміни ролі, а навіть під час виконання однієї ролі, якщо герой знаходився під впливом різних почуттів. Необхідність збереження маски була зумовлена величезними розмірами грецького театру, адже міміку актора було б погано видно глядачеві. Щоб збільшити свій зріст, актори носили взуття на високій підошві – котурни. Одяг трагічних акторів був надзвичайно пишним, прикрашеним різнокольоровими вишивками. Актори комедії були вдягнені звичайно.

Вчитель. Подякуємо нашим акторам за чудову  розповідь.

         3. Робота в групах.

         Завдання: опрацювати поданий матеріал, підготувати виступ за ним.

         Картка № 1

         Запозичення класицизму з античного театру

         Антрактів (у сучасному розумінні цього слова) у давньогрецькому театрі не було. Гра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під час дії. За цих умов зміна дії у середині п’єси або розтягування її на тривалий час зумовлювали б порушення сценічної дії.  Тому стало звичним, що дія трагедії відбувається в одному місці і не перевищує тривалістю одного дня. Ці особливості побудови грецької трагедії отримали у ХVІ ст. назву «єдності місця» та «єдності часу». Поетика французького класицизму надавала великого значення «єдностям» та вважала їх основним драматургічним принципом.

Картка № 2

         Провідні жанри давньогрецької драми

         Протягом V-IV ст. до н.е. драма в двох її жанрових різновидах – трагедія та комедія – стала провідним родом словесності. Трагедія своїм головним джерелом мала хорову лірику, зокрема дифірамб. Він виникає після появи актора, що виділяється з хору. Драматичний елемент посилюється, коли з’являється другий актор. У такий спосіб створюється можливість зображення конфлікту протилежних сил, що складає основу драми, тобто дії. Уперше другий актор був уведений Есхілом, за яким закріпилося ім’я «батька трагедії».

         Картка № 3

         Особливості давньогрецької комедії

         Комедія у Давній Греції отримала офіційне визнання значно пізніше, ніж трагедія.

• Давня комедія, здебільшого політична і викривальна, перетворила фольклорні «насмішкуваті» пісні на зброю політичної сатири та ідеологічної критики.
• У комедії зберігалася необмежена свобода у виголошенні особистої насмішки над окремими громадянами з відвертим називанням їхніх імен.
• Образи комедії – карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні.
• Сюжет має фантастичний характер, невідповідність дійсності якого й викликає комічний ефект.

Картка № 4

Побудова давньогрецької драми

         Своєрідним є не тільки виконання давньогрецької драми, але й сама її побудова. Пісні хору розподіляють її на частини. Початкова частина до вступу хору називається прологом; пісня, яку співає хор, - парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями – це стасими, тобто стоячі пісні, оскільки виконувалися вони хором стоячи.

Оскільки грецька драма виникла з пісень хору, то хор спочатку був її головною й необхідною приналежністю. Поєднуючи у собі декламацію, співи, танці і музику, вона де в чому нагадувала сучасну оперу, але своєрідного характеру їй надавали обстановка, одяг та гра акторів, урочиста мова дійових осіб, насичена художніми образами.

Вчитель. Саме в Стародавній Греції з’явилося дуже багато літературних

театральних термінів. З деякими з них ми вже познайомилися. Але крім них в той час з’явилася традиція виконувати дифірамби – гімни, присвячені Діонісу. Їх співав хор, що складався з 50 чоловік. З хору вибирався заспівувач, який поперемінно з хором виконував дифірамб, що стало початком драматичного діалогу.

  Цікаво й те, що театральні дійства поєднували в собі спів, декламацію, танці й музику. Дякуючи виникненню театру у Греції сформувалися три основні драматичні жанри і трагедія, комедія і сатирівська драма. Хто ж були видатні трагедіографи.

Учень. В V-IV ст.  до н.е. Есхіл (біля 525 – 456 р.р.) Софокл (497 або 495 – 406 р.),

Еврипід (близько 480-407 або 406) та Аристофан (близько 445-385 р.). Ці поети почали використовувати сюжети, не пов’язані з культом Діоніса. Але першим драматичним поетом греки вважали Феспіда, який під час Діонісій поєднав виконання дифірамбів з театральною дією.

Робота з науковою літературою.

         (Клас можна поділити на групи або дати опрацювати даний матеріал у процесі підготовки до уроку.)

         - Прочитайте уривки з наукових праць, визначте особливості давньогрецької драми.

         1) Аристотель, «Поетика».

         Отже, основа і немовби душа трагедії – це фабула, а характерам у ній належить друге місце. Подібне буває і в живописі: якщо хто-небудь розмаже без ладу хай навіть і найкращі фарби, він не дасть глядачеві такого задоволення, як той, хто лише накреслить малюнок крейдою. Так само і в трагедії, яка є відтворенням дії і переважно через неї – змалювання дійових осіб.

         …Треба вважати й хор за одного з акторів. Він повинен бути частиною цілого й брати участь у дії…

         2) Горацій, «Послання до Пізонів».

Місце актора і роль належну хай хор заступає,

Але нічого співати між діями він не повинен,

Що до прямої мети не веде й не пов’язує змістом.

Добрим нехай він сприяє і дружні дає їм поради,

Хай втихомирює гнівних, а тихим любов уділяє,

Скромність у їжі хай хвалить, святу справедливість шанує

Й давні закони, і міста мирно відчинені брами.

Хай таємниці ховає і молить богів, і благає,

Щоб до нещасних доля вернулась, а гордих минала.

         3) Дені Дідро, трактат «Про драматичну поезію».

         Античні автори думали про це інакше. Проста поведінка, дія, взята якнайближче до її закінчення, щоб усе знаходилось у напруженому стані, катастрофа, яка постійно насувається і весь час віддаляється якоюсь несподіваною, але правдивою обстановиною: виразні промови, сильні пристрасті, картини, один-два характери, сильно виражені – ось усі їх засоби.

         4) Лесь Курбас, стаття «Про трагедію Софокла «Цар Едіп»»

         Для нас, людей ХХ сторіччя, віра в долю – наївна. Але ми не маємо права відкидати основоположні принципи, на яких побудована класична трагедія. Грецька трагедія у своїй структурі має самобутні елементи, які складають її специфіку. Це насамперед наявність у п’єсі хору – діючого колективу, що виступає не лише представником народу, а й одночасно є «словами від автора», виявляючи думки з приводу тої чи іншої події або вчинку.

Бесіда на з’ясування сприйняття прочитаного.

• Посилаючись на прочитане, визначте особливості давньогрецької драми.
• Як розумів трагедію Аристотель?
• Яка роль у трагедії відводилася хорові?
• Згадайте, скільки акторів було у п’єсах.
• Як у драматургії відобразилося світобачення давніх греків?

ІІІ. Узагальнення та систематизація вивченого.

1. Літературний диктант

1. Ім’я бога, з яким було пов’язано виникнення театру. (Діоніс.)
2. Як називалися ці свята? (Діонісії)
3. Провідна фігура давньогрецького театру. (Заспівувач)
4. Кому належала головна партія у драматичній виставі? (Хору)
5. Кількість акторів у давньогрецькій виставі. (Один)
6. Місце для глядачів. (Театрон)
7. Круглий або підковоподібний майданчик, що доходив до першого ряду місць. (Орхестра)
8. Намет для переодягання акторів. (Скене)
9. Батько трагедії. (Есхіл)
10. Назва трагедій Есхіла про Прометея. («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»)

2. Виконання тестових завдань.

    Тест

1. На честь якого бога влаштовувалися перші вистави у Давній Греції?

а) Зевса;

б) Аполлона;

в) Діоніса.

2. Хто був організатором театрального дійства?

а) Спонсор;

б) хорег;

в) продюсер.

3. Назвіть провідні жанри давньогрецької драми.

а) Драма, комедія;

б) трагедія, драма;

в) комедія, трагедія.

4. Як називався майданчик, на якому відбувалася дія вистави?

а) Орхестра;

б) скена;

в) парод.

5. Назва місця, де перевдягалися актори:

а) проскепій;

б) скена;

в) параскеній.

6. Спеціальне взуття на високих підборах для акторів:

а) Тортури;

б) котурни;

в) епісодії.

3. Розгадування кросворда «Давньогрецькі музи».

                                                              1

По горизонталі:

1. Муза танців.
2. Муза епічної поезії.
3. Муза ліричної поезії
4. Муза історії.
5. Муза гімнів.
6. Муза любовної лірики.
7. Муза астрономії.
8. Муза комедії.

По вертикалі:

1. Муза трагедії.

ІV. Домашнє завдання.

1. Вивчити конспект уроку.
2. Підготувати повідомлення про життя та творчість Есхіла. Прочитати уривки з п’єси «Прометей закутий».