Завантажити у форматі doc
С Ц Е Н А Р І Й
проведення відкритої години спілкування
„Світ не без добрих людей”
Обладнання: дерево мудрості, крилаті вислови, виставка книжок.
І. Вступне слово вчителя.
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива
Найскладніша людина проста
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття
Бо на світі той наймудріший
Хто найдужче любить людей і життя.
Цей вірш В.Симоненка може стати епіграфом до нашої розмови про добре ставлення до людей.
- У нас сьогодні не свято, а звичайна година спілкування, розмова, але на досить актуальну тему сьогодення. Адже в усьому суспільстві на сьогоднішній день не вистачає добра, співчуття, взаєморозуміння.
На нашій розмові присутні гості – заступники директорів шкіл району, бібліотекарі.
Не рідко ми забуваємо, що в людських стосунках існують певні правила і закономірності. Чи вмієте ви так себе поводити з людьми, щоб вас любили, розуміли і охоче приходили вам на допомогу? Чи вмієте ви належним чином говорити? Чи знаєте основні правила поведінки в товаристві?
Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення до себе – законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Адже абсолютно однакових людей не буває. Так само, як не немає людей цілком хороших або цілком поганих. Люди різняться багатьма рисами, у них різний досвід, характер, вдача, індивідуальною є шкала позитивних якостей.
- Чи існує якийсь загальний принцип поведінки?
Вчитель: Так, є, і в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей. Ви
мені зараз назвете її самі.
2. „Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводились з тобою”.
Вчитель: Поряд з цим є ще один не менш важливий принцип.
3. „Увійди в становище іншого”. Зрозумій його інтереси, бажання, побоювання, мрії.
4. Недаремно в народі говорять: „Не говори сам про свої заслуги, нехай про них скажуть люди”.
Вчитель: Дуже хочеться, щоб панівними стали такі „люди” в житті, про які
говорить поетеса Любов Забашта.
5. Вірш Л.Забашти „Мода”
Є люди на зачіски,
На гострі носки в черевиках,
На декольте, на сукні
І на короткі штанці,
На плечі вузькі й широкі,
На вуха малі й великі,
І навіть на форму браслета
На ніжній дівочій руці
І ми незалежні, зайняті завжди ділом,
Хто пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості
Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,
Щоб стали навік панівними моди в житті:
Моди на світлі душі,
На прямоту, на сердечність.
На людяність, на гуманність,
На серце, повне щедрот...
Або ще, скажімо, мода
На щиру людську бентежність,
На вічний дух непокори
До скритих лакуз і підлот
Вчитель: Від чого залежить добре ставлення до людей? Можливо в ході бесіди
ми зможемо дати відповідь на це запитання.
- Які люди вам до вподоби – усміхнені чи похмурі? Чому?
6. Бернард Шоу говорив: „Єдина людина, яка поводиться розумно – це мій кравець. Він знімає з мене мірку щоразу, як я до нього приходжу. А інші люди мають мою стару мірку і гадають, що вона підходить мені завжди.
- Які люди вам подобаються - привітні чи байдужі до вас? Яким з них ви віддаєте перевагу? І до яких самі належите?
7. Бернард говорив „Через свою чемність м нічого не втрачаємо, щонайменше – місце для сидіння”.
8. На банкет до своїх друзів іди повільно, а на їх горе – швидко. (слова Хілопа).
- З якими людьми легше у спілкуванні – які цікавляться вашою справою, чи для яких вона байдужа.
9. Говори тільки про те, що для тебе ясно. – говорив Лев Толстой.
- Які люди вам більше подобаються – чемні чи грубі? Чому?
10. „Молодим людям часто здається, що їхня поведінка природна, тоді як насправді вони просто невиховані” – мудрий вислів Ларошфуко.
(Розгляд ситуацій та їх обговорення.)
Ситуація „Спортсмени”
Ведучий: Зустрілися хлопці 8 класу на спортмайданчику.
- Привіт, Петрику!
- Привіт, Миколко!
- Ну, що розпочнемо?
(Петрик і Миколка роблять гімнастичні вправи, підіймають гантелі.)
- Так хочеться вирости сильним, сміливим, - говорить Петрик.
- А я хочу бути схожим на Жан-Клода Вандама! – сказав Миколка.
- Так, було б не погано. Але для цього потрібно багато працювати над собою!
(Повз хлопців проходить бабуся з великими тяжкими сумками.)
- Доброго здоров’я, хлопці!
- Добридень, бабусю!
- Що, хлопці, спортом займаєтесь? Це дуже добре.
- Так.
- А я ось теж, з міста з базару добираюсь додому. Стомилася дуже, та й сумки
тяжкі.
Ведучий: Хлопці ніби й не чули. Розмовляли про своє. А бабуся важко перебираючи ногами пошкутильгала додому.
Вчитель: Скажіть будь-ласка, які риси характеру хлопців можна назвати
позитивними, а які негативними? Як би ви вчинили на місці
хлопців?
Сценка із твору Антуана де Сент Екзюпері
„Маленький принц”
Автор. На другій планеті жив честолюбець.
- А-а, ось і шанувальник прибув! – скрикнув він.
Автор. Адже для пихатих усі інші – їхні шанувальники.
- Добридень, - сказав маленький принц. Який смішний у вас капелюх.
- Це для вітання, - пояснив честолюбець. Щоб кланятись, коли мене вітають. На
жаль сюди ніхто ніколи не приходить.
- Он як? – сказав маленький принц.
- Поплещи в долоні, - порадив йому честолюбець.
Автор. Маленький принц поплескав у долоні. Честолюбець трохи піднявши
капелюха, поштиво вклонився. Маленький принц плескав у долоні, а честолюбець піднімаючи капелюха знову кланявся і кланявся. Через п’ять хвилин ця одноманітна гра стомила маленького принца.
- А що треба зробити, щоб капелюх упав? – спитав він.
Автор. Але честолюбець не почув. Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.
- Ти справді дуже шануєш мене? – питав він маленького принца.
- А що значить – шанувати?
- Шанувати – значить визнавати, що я найвродливіший, найкраще одягнений,
найбагатший і найрозумніший на планеті.
- Але ж на твоїй планеті ти один!
- Зроби мені ласку, все одно шануй мене!
- Я шаную, - сказав маленький принц, легенько стинувши плечами – та яка тобі
від того користь?...
Автор. І він утік від честолюбця.
Вчитель: А як ви розумієте, що значить шанувати людину? Чи погоджуєтесь ви
з словами честолюбця? Після слів, а ще є приказка „Зустрічають по одягу, в проводжають по розуму”.
ІІ. Вірш „Кривда”
У Івася немає тата
Не питайте тільки, чому
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Він росте, як інші діти,
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі,
По городу галопом промчати.
На обуреній гнівній козі
Але в грудях жаринка стука
Є завітне в Івася одно
Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.
Ну, нехай би смикнув за вуха
Хай нагримав би раз, чи два –
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова...
Раз Івась та толоці грався,
Раптом глянув – сусіда йде!
- Ти пустуєш тута, - озвався, -
А тебе батько жде...
Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І напевно, була в п’ятах
Пелюсткова його душа.
На порозі закляк винувато
Але в хаті – мама сама.
- Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?...
Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід –
Догадався чому єхидно
Захіхікав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях.
Мов у перше вступив у гидь,
З оченят від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить!
А вночі шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки,
І додому спати помчав...
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани
У болючі рани чужі.
- Хвилина роздумів над тим, як можна поранити словом, яку прикрість задає брехня. Задумайтеся на хвилинку і подумки побажаєте своїм рідним, знайомим, здоров’я, щастя, добра, миру. Адже та позитивна енергія, яку ви несете з хорошими намірами передається людям тим же добром.
Вчитель: Позитивне ставлення до людей передбачає також уміння добре
говорити. Адже мова – один із основних засобів створення нормальних людських стосунків. Хто не вміє спілкуватися, часто залишається самотнім. Треба вміти говорити і мати про що говорити. Не забувайте слова Платона – давньогрецького філософа, який сказав: „Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, дурні – тому, що їм хочеться щось сказати”.
- Дуже багато є порад як висловлюватись, як встановити контакт між людьми. Ми сьогодні не встигнемо всі їх розглянути, тому я вирішила, що ось ці брошури, книжечки вам будуть потрібні кожного дня і допоможуть у спілкуванні з людьми.
Вчитель: Надаємо слово нашим бібліотекарям, які підготували виставку книг та
цікаві загадки.
- Що старіше від розуму? (Увага)
- Хто у великій кількості мало важить. (Радість)
- Хто їсть без зубів? (Совість)
- Що сушить без вогню? (Журба)
- Що в родини не росте? (Ім’я)
- Гостре, а не ніж, ріже аж до серця доходить, а кров не йде? (Образа, прикрість)
- У вогні не горить, у воді не тоне. (Правда)
- Хто найдальше бачить? (Розум)
- Без рук, без ніг, а світ за хвилину оббігає. (Думка)
12. Помилка
Помиляються не тільки люди,
Помиляються навіть святі
Згадайте, Ісус, від Іуди
Мав останній поцілунок в житті.
Ми не святі не боги, а значить,
Не варто втішати себе дарма
Але, як твій промах
Лиш ворог бачить, -
Друзів у тебе нема!
13. Коли сумніви до людей з’явились у мене,
Я йшов у ліс, у царство те зелене.
Ліс шепотів мені –
Повір, повір у людську доброту
Від доброти тієї я росту.
14. Коли сумніви не зникали в мене,
Я йшов у сад, у море гобеленів.
Сад шепотів мені, -
Повір, повір у людську доброту,
Від доброти тієї я росту.
15. Я йшов у поле, де колос ще зелений.
Він шепотів, звертаючись до мене, -
Повір, повір у людську доброту, -
Від доброти тієї я росту.
16. Тоді я йшов на високі гори,
Внизу поля стелилися, мов море,
І все у сяйві радуги співало,
В одній симфонії, і в однім хоралі:
Повір, повір у людську доброту, -
І ти відчуєш теплоту.
17. Ми віримо у святі закони
Людської честі, доброти
За ними атоми й нейтрони
Садами мусять прорости.
Ми вірим в невідкриті зорі
В нескорені вершини гір
Наш рідний світе неозорий
В високе, чисте, в правду вір.
Вчитель: З нашої розмови можна зробити висновок:
- Поводьтесь з іншими так, як ви хочете, щоб з вами поводились;
- Навчіться слухати інших;
- Будьте милі й товариські;
- Виявляйте інтерес до інших людей та до їх справ;
- У стосунках з людьми навчіться давати, а не лише брати;
- Вчіться добре говорити, підтримувати розмову.
І скажу словами Ліни Костенко:
І в житті, як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум:
- Люди, будьте взаємно ввічливі! -
І якби не моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
- Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими.”
Зніміть з дерева стрічки мудрості і прочитайте вислови. Хай мудрість стане девізом вашого життя. (Звучить музика.)
18. Світ не без добрих людей.
19. Все добре пам’ятай, а зла уникай.
20. Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.
21. Бережи честь з молоду.
22. Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає.
23. За науку цілуй батька й матір в руку.
24. Шануй батька й неньку, буде скрізь гладенько.
25. Шануй сам себе і шануватимуть люди тебе.
26. Посієш вчинок, виросте звичка.
27. Не копай другому ями, бо й сам упадеш.
28. Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
29. Не кидай живого, не шукай мертвого.
30. Ліпше без вечері лягати, та без боргів уставати.
31. Бережіть час, це тканина, з якої виткане життя.
32. Щоб досягти великого, треба почати з малого.
33. Людина гостріше відчуває зло, ніж добро.
34. Мудрець шукає все в самому собі, нерозумна людина в іншому.
35. Щастя й горе – це справа душі.
36. Самотня людина ніколи не досягне мети.
(Звучить пісня.)
На цьому нашу годину спілкування закінчено.
| 
