Завантажити у форматі doc
Тема: Казки, створені самим життям. Г. К. Андерсен – відомий казкар.
Мета: дати учням відомості про життя і творчість Г.К.Андерсена, виявити рівень знань учнів про сюжети казок Г.К.Андерсена, продемонструвати багатство світу казок письменника, показати поєднання побутовості й фантастики в казках Андерсена; розвивати навички виразного читання та аналізу художнього твору; виховувати любов до казок Г.К.Андерсена, прагнення досягти поставленої мети.
Обладнання: портрет Андерсена, тексти творів Г.К.Андерсена, підручник із зарубіжної літератури для 5 класу, робочі зошити, виставка різних видань творів письменника, ілюстрації до творів.
Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.
З М І С Т У Р О К У
Немає казок, кращих від тих, які створює саме життя.
Г.К.Андерсен
Будь-які явища природи, будь-які речі, предмети, дерева, квіти, взяті з навколишньої дійсності, можуть стати рівноправними компонентами казки.
Г.К.Андерсен
І. Представлення казкаря Г.К.Андерсена.
1. Рольова гра
(на столі лежить капелюх, прикрашений трояндами. До класу входять Сашко, Софійка і Кіт. Підходять до капелюха, розглядають його).
Софійка: - Привіт, друзі!
Сашко: - Привіт, Софійка!
Кіт: - Привіт, діти! (До Софійки і Сашка) – Чи знаєте ви, що це за капелюх?
Колись одна дівчинка, в якої чаклунка відібрала спогади, побачивши на
цьому капелюсі троянду, згадала дещо дуже важливе.
Сашко: - То, ми, значить, теж маємо згадати щось важливе.
Кіт: Саме так. Під цим капелюхом сховались деякі літературні герої. Ви можете
їх упізнати, а головне – назвати письменника, який їх вигадав.
Софійка: (смикає капелюх). Та він наче до столу приріс.
Кіт: Він поводить себе, як годиться справжньому казковому капелюху. Доки не
пригадаєте якесь казкове заклинання, ви з ним не впораєтесь.
Софійка: Будь яке?
Кіт: Будь яке підходяще.
Сашко: А таке годиться: „Хатинка, хатинка, стань до мене передом, а до лісу
задом!”.
Софійка: Яка ж це хатинка? Краще так: „Сезам, відчинися!”, або „Крепс-Фекс-
Пекс” (капелюх піднявся, а під ним фігурки героїв казок, добре відомих
дітям).
Сашко: Діти, допоможіть відгадати, хто ці герої.
Софійка: А хто ж цей загадковий казкар, який вигадав цих героїв? Так, це Ганс
Крістіан Андерсен.
2. Вступне слово вчителя.
Молодці діти! Ви добре справилися з завданням. Софійки та Сашка, і вже мабуть зрозуміли, що сьогодні ми будемо говорити про відомого казкаря Ганса Крістіана Андерсена та про його казки, створені „самим життям” (учні роблять запис теми уроку в зошит).
Дивовижною є біографія казкаря Г.К.Андерсена, сина бідного чоботаря. І сьогодні на уроці у нас працюють групи, які знаходили матеріал про Андерсена і представлять нам його.
Вчитель: „Між Балтійським і Північним морями лежить старе лебедине гніздо, і
зветься воно Данія. У ньому народжувались і народжувались лебеді, імена яких ніколи не помруть” – так писав Ганс Крістіан. „Лебедями” він називав багатьох своїх співвітчизників. Таким „прекрасним лебедем” землі данської був і сам Андерсен.
3. Робота в групах.
Група № 1. Великий казкар народився у місті Оденсі в родині бідного шевця.
Простим був побут дому його батьків: хлопчик жив у тісній кімнаті, в якій окрім складеної лави, на котрій він спав, стояли ще верстат та ліжко. Та за його помешканням розлягався неосяжний, сповнений справжнього чародійства світ. Одного разу знайома праля сказала маленькому Гансові, що під їхньою річкою починається китайське королівство. Саме тоді хлопчик, який щиро повірив її словам, вигадав свою першу казку.
Вчитель: „Охайно прибрана кімната в будинку на одній з вулиць старого
датського містечка Оденса. На невисокій підставці ящик, у якому буйно розрослася цибуля, а на підвіконні у горщиках цвітуть тюльпани. „Цок-цок!” – вистукує молоток батька-шевця. У розчинене вікно вривається дроб барабанщиків біля казарми, свист флейти бродячого музиканта та пісні матросів.
Група № 2. Переплетіння усіх цих звуків навівало маленькому тихому хлопчико-
ві безліч незвичайних історій. Він видумував їх дуже багато, але не наважувався розповідати дорослим. Єдиним і вдячним слухачем його був старий кіт Карл. Та й він часто не дослуховував казку до кінця і муркочучи, засинав. Але хлопчик не сердився на старого кота, бо Карл ніколи не сумнівався в існуванні чаклунів, розмовляючих квітів, жаб з діамантовими коронами, на голові.
Група № 3. А ще маленький Крістіан любив театр, та відвідувати його не міг, бо
не було грошей. Добрий Петер, який розклеював афіші, дарував хлопчикові від кожного спектаклю одну афішу. Крістіан, прочитавши назву п’єси та імена дійових осіб, видумував власний твір, де сам був і актором, і художником, і музикантом і співаком.
Група № 4. Але злидні, від яких потерпала родина, не затьмарили щасливого
дитинства Ганса. Найбільше хлопчик полюбляв слухати казки і гратися... з ляльками, шив їм одяг, і, здавалося, від такого захоплення Гансові залишилося зробити лише один крок до професії кравця, тим більше, що саме про це мріяла його мама. Проте хлопець вірив у щасливу зірку свого великого акторського майбуття. Ця віра надихнула його перебратися до Копенгагена. Йому було лише 14 років.
Група № 5. Дуже убого почувався підліток у столиці, де намагався вивчати
акторське ремесло. Однак Гансові була притаманна якась особлива сила, що прихиляла до нього людей. Незабаром у нього з’явились покровителі, які подбали про те, аби він міг безкоштовно навчатись в гімназії. Наука давалась йому нелегко, та він вчився наполегливо й завзято, з усіх сил прагнучи виправдати довіру своїх заступників і успішно склав іспити. А потім насмілився звернутися до них з трьома проханнями: попросив пару черевиків, новий сюртук, кілька книжок, бо все старе зовсім зносилося.
Вчитель. Актором Г.К.Андерсен так і не став. Однак захоплення театром привело
його на шлях літературної діяльності. Він писав твори для театру, романи, подорожні нотатки. І, звісно, казки – хоча спершу й не надавав їм ніякого значення. Втім саме казки принесли гучну славу, про яку колись мріяв маленький син бідного шевця, що кроїв одяг для ляльок.
Група № 1. Це була справді казкова слава. Під час подорожі Європою Андерсена
вразила повага, якою його оточили, герцоги, єпископи, вчені, найвідоміші у світі люди розмовляли з ним так, немов він видатна особа.
Група № 2. З часом Андерсен здобув визнання і на Батьківщині. В рідному місті
Одесі Г.К.Андерсена вітали юрбища схвильованого народу з прапорами в руках. Сам король вшанував уславленого казкаря.
Вчитель. Перша книжка Андерсена вийшла друком, коли йому минуло 23 роки.
Андерсен прожив 70 років (1805-1875). За своє життя він створив багато казок, за які йому вдячні діти й дорослі всього світу. Про те, як любили казкаря діти ще за його життя, свідчить такий випадок. Послухаємо його.
Група № 3. В одному будинку у Копенгагені грався маленький хлопчик на
підвіконні. Іграшок було мало, але серед них була улюблена його іграшка – поламаний олов’яний солдатик. Його мати, молода жінка сиділа біля вікна і вишивала. В цей час на вулиці показався високий і дуже худий чоловік в чорному. Він ішов швидкою ходою і щось наспівував.
Група № 4. Жінка підняла голову і сказала синові: „Ось іде наш поет Андерсен.
Під його колискову пісню ти так добре засинаєш”. Хлопчик подивився спідлоба на незнайомця в чорному, схопив свого єдиного олов’яного солдатика, вибіг на вулицю, сунув іграшку в руку Андерсену і втік. Це був найдорожчий подарунок. Андерсен знав це. Серце його огорнула тепла хвиля, а на очі навернулися сльози.
Група № 5. Поруч з будиночком, де народився майбутній казкар, знаходиться
музей його імені. Картини і фрески на стінах кімнат відтворюють окремі епізоди життя письменника. Здається, ніби господар тільки-но прийшов і зняв свій старий сюртук і чоботи, а його валіза і дорожня сумка, коробка з-під капелюха, парасолька знов готові вирушити разом з ним, у чергову подорож.
В Копенгагені є пам’ятник письменнику, на якому викарбуваний напис „Споруджений данським народом”, а при вході в гавань серед хвиль на камені сидить бронзова русалочка, яка прийшла із казки Андерсена.
4. Фізкультхвилинка.
ІІ. Робота над казками Андерсена.
1. Літературна вікторина „Упізнай казку”.
Учитель зачитує опис казкової ситуації, учні називають відповідну казку.
- Герої сидять за порожніми верстатами і тчуть без пряжі, спалюють багато свічок, щоб усі думали, наче вони і вночі працюють, великими ножицями ріжуть повітря, ніби кроять тканину, шиють голками без ниток, щоб ніхто не побачив, що нитки витрачаються. („Нове вбрання короля”.)
- Принцеса відмовилася прийняти від принца в дарунок живого солов’я і прекрасну троянду, бо вони були не штучні, а справжні. (Свинопас”.)
- Принцеса, яка відчула горошину, покладену на її ліжко під двадцять перин і матраців. („Принцеса на горошині”.)
- Качки, кіт, курка зневажають героя тільки за те, що він не такий як усі інші. („Гидке каченя”.)
- Ластівки і крихітна дівчинка допомагають одне одному в біді, рятують у важкі хвилини життя. („Дюймовочка”.)
- Горошина проростає, зеленіє і цвіте на підвіконні у бідної вдови-робітниці, нагадуючи її хворій дочці весну, поле, зелень і надаючи їй сил перебороти хворобу. („П’ятеро з одного стручка”.)
2. Усна подорож книжковою виставкою, на якій представлені різні видання
творів Андерсена. Демонструються ілюстрації учнів до казок. Особлива увага звертається на казку „Гидке каченя”.
Вчитель. Скажіть будь ласка, а чи знаєте ви чому саме з’явилася ця казка.
3. Продовження розповіді учителя.
Сам Андерсен – наче герой однієї зі своїх казок. Коли його попросили написати автобіографію, розповісти, чому він став казкарем, він довго зволікав не знаючи з чого розпочати. Нарешті, йому спали на думку слова „гидке каченя”. Так його колись називали в дитинстві. З нього все і розпочалося. У маленького Андерсена був довгий ніс (повторне звернення до портрету), а вуха були схожими на маленькі крильця. Хлопчик часто плакав від образи, коли його дражнили сусідські хлопчаки. Дорослий Андерсен написав дивовижні казки, у яких не лише дерева і квіти, а й речі розмовляли, а некрасиві люди стали вродливими. Так з’явилась і казка „Гидке каченя”. Ця казка автобіографічна. А з якими казками Андерсена познайомились ви.
4. Повідомлення мікрогруп про улюблені казки Андерсена „Кресало”, „Оле-Лукойє”, „Гидке каченя”, „Нове вбрання короля” та інші.
5. Дидактична гра „Реалії”, підготовлена мікрогрупами.
(Сенс гри полягає в тому, що інформація про загадану казку повідомляється не одразу, а поступово. Що менша кількість інформації потрібна для відповіді, то вищий бал отримується. Але спроба відповісти лише одна!)
1 мікрогрупа
- Це казка про солдата, який переміг відьму.
- Після цього він зажив весело, ходив до театрів, їздив кататися до королівського саду.
- До нього на побачення приїжджала принцеса верхи на собаці.
- Народ вибрав його своїм королем. („Кресало”.)
2 мікрогрупа
- Герой цієї казки має рідного брата, якого звати Смерть.
- Отримує немало вигідних пропозицій від людей похилого віку.
- Володіє таємницею рецепта чудового снодійного засобу.
- Уміє керувати снами людини за допомогою предмета, який люди використовують для захисту від сонця або дощу. („Оле-Лукойє”.)
3 мікрогрупа
- У нього було добре серце.
- Герой цієї казки був дуже великий і зовсім не схожий на, тих, поміж кого жив.
- Усі вважали, що його потрібно було б змінити.
- Згодом усі одностайно сказали, що він найпрекрасніший. („Гидке каченя”.)
4 мікрогрупа
- Це казка про людей, які були переконані в тому, що жодна людина на світі не захоче мати поганий чи смішний вигляд в очах іншої людини.
- Вони обдурили і короля, і кабінет міністрів.
- Вони ледь не обдурили все місто.
- Вони не врахували того, що „вустами дитини промовляє істина”, і були викриті. („Нове вбрання короля”.)
5 мікрогрупа
1. Вона все чула і бачила. Сонечко її голубило, вітерець цілував.
2. Пісня жайворонка була теж для неї.
3. „Її серце розірвалося від суму і страждання”.
4. Квітка на запиленій дорозі.
6. Інтерактивна технологія „Мікрофон”.
Учні дають коротке інтерв’ю.
- Чим же сподобались їм казки Г.Х.Андерсена, що повчального є в їх змісті (дружба, відданість, любов, повага до людей, доброта, чесність, співчуття, людяність та ін.).
ІІІ. Висновок уроку.
- Герої яких творів данського казкаря схожі на звичайних людей?
(Аргументуючи відповіді, учні використовують слова епіграфа).
- Опрацювання понять теорії літератури.
- Що таке казка?
- Ознаки літературної казки на прикладі творів Андерсена.
ІV. Саморефлексія учнів.
- Заключне слово вчителя.
Учитель. Уже давно казки Андерсена перекладені українською мовою. У 1873 р.
вийшла книжка під назвою „Казки Андерсена”. Цей переклад зроблено М.П.Старицьким. Збірка містила 24 казки.
У 1906 р. в Києві видана збірка в перекладі Марії Загірної, у ній було вміщено 16 казок, а саме „Соловейко”, „Мати”, „Русалочка”, „Дівчина з сірниками”, „Ялинка”, „Циганська голка”, „Нове королівське вбрання” та інші.
Письменник порівнював своє життя з казкою. „Моє життя – прекрасна розкішна казка. Якби тоді, коли я вступив у світ маленьким, бідним, самотнім хлопчиком, до мене з’явилася всемогутня чарівниця і сказала: „Обери собі мету і напрям, а я буду тебе направляти і захищати!” – моя доля не могла б бути щасливішою, розумнішою і кращою”.
- Виставлення оцінок за роботу на уроці.
V. Домашнє завдання.
1. Прочитати казку Андерсена „Снігова королева”.
| 
