Завантажити у форматі doc

СЦЕНАРІЙ

відкритої години спілкування

„Мир дітям планети Земля”

(Зал прибраний квітами, кульками, на яких різнокольоровими фарбами написано слово „Мир”; виставка малюнків „Я малюю світ”. Плакати з написами „Квітам потрібне сонце, а людям мир”, „Згода дім будує, а незгода руйнує”, „Мир дітям планети Земля”, малюнки)

Учитель: Наші  діти  –  веселі  і  бешкетливі,  сумні  й  смішні,  а іноді не за віком серйозні, наповнюють життя змістом, приємними турботами. Якби люди відразу з’явилися на світ дорослими, якою була б наша планета?

• Чи були б моря такими синіми?
• Гори – височенними?
• Ліми – таємничими?
• Чи шумів би затишно дощ, а сонце тішило своїм теплом і світлом?

Земля без дітей?... Ні, не уявити цього. Тому й звучить упродовж багатьох років у нашому житті гасло: „Мир дітям планети Земля”.

Отже на сьогоднішній годині спілкування ми поговоримо про мир, братерство і дружбу, про щасливе дитинство без війни, сліз, кровопролить.

Бесіда з учнями:

1. Як ви розумієте слово мир?
2. Що вкладено в це поняття?
3. Чому мир такий важливий на нашій планеті.

(Мир – це спокій, доброта, взаєморозуміння. Це світ без сліз, кровопролить, без страждань, без війн. Без миру наша планета може бути знищена, або потоне у морі крові.)

(Звучить урочиста, весела музика.)

Учень І: За мир у всьому світі –

                 Це значить: за народ,

                 За колоски налиті

                 За шум весняних вод!

Учень 2: За мир у всьому світі –

                 Це значить: за життя,

                 За руки працьовиті,

                 За матір і дитя!

Учень 3: За мир у світі всьому –

                 Це значить: проти тих,

                 Хто в горі вселюдському

                 Прибутків жде нових.

Учень 4: За мир у світі всьому –

                 Це за братерство клич

                 За те, щоб дню ясному

                 Навік збороти ніч.

(Звучить пісня про мир.)

Учень 5: Скрізь хай буде сонечко, не гуркоче грім

                 Миру бажаємо людям усім.

Учень 6: Коли оглянути весь світ з

                                                    вершини синіх гір, і

                 крикнути: Люди на землі,

                                                    Озвіться, - хто за мир

                 Помчать слова ці сто вітрів

                                                    за гори і ліси.

                 І враз з усіх земних країв озвуться голоси.

Учитель: Миру   прагнули   всі   люди   планети   Земля  з  давніх  давен. Вони

стомилися від нападів  кочових племен, воєн, які точилися між ними самими, принижень, кровопролить. Адже створюючи нашу Землю Господь дав все для нормального Існування: наповнив ліси тваринами; ріки рибою, небо птахами. І важко зрозуміти що ж змушує людей ворогувати між собою, знищувати, вбивати один одного. А тепер попробуємо пофантазувати. До нас на годину спілкування прибув великий Г.тчі-Маніту, вождь північноамериканських Індіанців. Ми послухаємо з якими словами він звернувся до всіх племен і всіх народів.

(Виходить учень, перевдягнений в Індіанця і читає уривок з поеми Г.Лонгфелло „Пісня про Гайавату”)

„Діти? Слухайте уважно

Мудре слово і пораду,

Що вам скаже, нерозумним,

Той, хто дав життя всім людям.

Дав я землю вам для ловів,

Дав вам води для рибальства,

Дав ведмедя і бізона,

Дав вам оленя і сарну,

Дав бобра вам і козарку,

Напустив я риби в ріки,

На болота – диких птахів, -

Що ж примушує вас нищить,

Убивать один другого?

Я стомивсь від ваших сварок,

від незгод і суперечок,

Від кривавих війн народів,

Молитов про помсту люту...

Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля – в ворожнечі?

Помиріться ж, мої діти,

Будьте друзями, братами!

І Пророк на землю прийде,

І покаже вам дорогу

До покути, до спасіння.

І ви мусите коритись

Всім його порадам мудрим.

І на зораному полі

Ралом праці і любові

Зійдуть квіти долі-щастя.

Діти! Слухайтесь Пророка,

Бо потонете у крові.

Бо пов’янете, як листя.

Окуніться ж ви в джерело,

Що сріблиться перед вами,

Змийте фарби, фарби бою,

Змийте з тіла плями крові,

Закопайте свою зброю,

Люльки висічіть з каміння,

Очерету наламайте,

Цибухи зробіть із нього

І, оздобивши їх пір’ям,

Запаліть люльки на згоду

І живіть віки братами!”

Учень 7: За мир ! – підхоплять школярі на сотнях різних мов

З дітьми всіх країн і я, і ти,

Під сонцем в дружбі хочемо зростати

Та можуть в цьому нам допомогти

Лише дорослі – наші мами й тата...

Учень 8: Сійте усмішки, сонцем зігріті,

Миру і щастя всім дітям на світі.

Учитель: Діти!   А   можливий   мир   на  землі  без  дружби  і  братерства. Як ви

думаєте.

(Діти відповідають).

                   А давайте пригадаємо з вами, які є прислів’я про мир і дружбу.

(Діти називають прислів’я)

1. Справа миру правдою сильна.
2. Дружно за мир стояти, війні не бувати.
3. Хто сіє мир, пожинає щастя.
4. Квітам потрібне сонце, а людям мир.
5. Світ сильний не зброєю, а людьми доброї волі.
6. Хмарам сонце не заховать – війні мир не перемогти.
7. Згода дім будує, а незгода руйнує.
8. За рідний край життя віддай.
9. Чужої Землі не хочемо, але й своєї не віддамо.

(Звучить музика воєнних часів)

Учитель: Пам’ятаєш земле,

Сорок п’ятий.

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш…

Перший крик дитини –

Як салют на вічне щастя людям?

А сьогодні

Днів отих малята

Дочок і синів своїх ведуть...

Пам’ятаєш, земле,

Сорок п’ятий?

Земле!

Сорок перший не забудь!

Люди старшого покоління пам’ятають, травень того незабутнього 45-го був напрочуд теплим і сонячним. Ніби сама природа своїм таємним єством відчула радість довгожданого визволення, що прийшло на нашу землю.

Учень 9:  Готуючись  до  години  спілкування  ми  дізналися,  що  ветерани,  які  в

суворих і кровопролитних боях в роки Великої Вітчизняної війни з фашистськими загарбниками відстояли право на життя не лише свого покоління, а й покоління наших батьків і нас.

Учень 10: Шістдесят  два  мільйони   людей  загинули  в роки війни, подарувавши

щасливе майбутнє. Тож сьогодні і завжди наші молоді серця, повинні берегти пам’ять про всіх, хто відстояв державу у тій страшній війні.

Учень 11: Берегти,   шанувати   прадідів,   стояти   на  варті  миру,  щоб  ніколи не

повторилася та біда, яку пережив народ у 1941-1945 р.р.

Учень 12: Їх життя, їх помисли високі,

                   Котрим не судилося розцвісти,

                   Закликають мир ясний і спокій,

                   Як зіницю ока берегти.

Учитель: Діти згадаємо такі дати:

1. Коли ми відмічаємо День Перемоги. (9 травня 1945 р.)
2. Який день є Днем визволення України від фашистів? (28 жовтня)
3. А коли звільнили наше місто від ворога? (27 січня)
4. Назвіть, кого ви знаєте з ветеранів, які проживають поруч з вами.

Бакун І.Ю. – був директором нашої школи

Копійка І.М. – прац. на елеваторі

Маслак І.М. – прац. в автоколоні

Учень 13: Нехай на світі спокій буде.

                   Сьогодні! Завтра! Назавжди!

                   Та хай літають завжди журавлі,

                   І колоски видзвонюють налиті!

Учень 14: Ми за те, щоб мир був на землі

                   Для всіх дітей на цілім світі.

Учень 15: В нас планета не тісна – це усім відомо.

                   Має кожному вона бути рідним домом.

Учитель: Згадаємо і японський народ Хіросіми і Нагасакі на долю людей випало

страшне випробування. На ці міста було скинуто найстрашнішу зброю – Атомну. Існує одна історія і ми послухаємо її.

Учень 16: В японському місті Хіросіма жила маленька дівчинка. Звали її Сасакі.

Багато років тому назад трапилося нещастя. На її рідне місто американці скинули атомну бомбу. Цей вибух був схожий на великий гриб, який накрив вогненною отруєною шляпою все місто. Руйнувалися будинки, падали замертво люди, почорніли білі квіти. Гриб перетворив Хіросіму в мертве місто.

Учень 17: Коли Сасакі з’явилася на світ, атомного гриба не було. Та його ядовиті

частинки не пропали, залишилися. Потрапили в кров маленької дівчинки і вона тяжко захворіла. І їй приснився сон, якщо вона зробить 1000 білих паперових журавликів, то залишиться жити.  

Учень 18: Вона працювала кожного дня. Журавликів було багато, але до 1000 –

ще далеко. Тоді діти всього світу вирішили допомогти їй. Вони робили журавликів і посилали дівчинці. Але це не врятувало Сасакі, від страшної хвороби вона померла.

Учитель:  В  пам’ять  загиблим  від  атомної  бомби  дітям  та  Сасакі  побудовано

пам’ятник. Люди зупиняються біля нього, кілька секунд – мовчать, а діти приносять до пам’ятника білих журавликів.

(Звучить пісня солістки)

Учень 19: Я хочу, щоб мир був на землі,

                   Щоб сонце світило тепло і яскраво

                   Співали дзвінко пташки, мама і тато щасливі були.

Учень 20: Хай буде мир на всій землі!

                   Хай дім новий будується,

                   Хай сад новий росте в селі,

                   Нова зростає вулиця.

Учень 21: Мир – це найсвятіше,

                   Що є на Землі.

Учень 22: А я найбільше хочу

                   Зробити так, щоб діти

                   Були завжди щасливими

                   В усьому – всьому світі

Учень 23: Щоб ні війни, ні голоду

                   Ніхто й ніде не знав

                   Щоб кожен день до кожного

                   Приходив, як весна?

Учитель:  Дитина   –   це   прекрасне   створіння  з  чистою  душею  з   невинними

оченятами, які завжди чимось цікавляться. Тож недарма Ісус казав „Першими в царство небесне увійдуть діти”. Не тільки ви в своїх віршах закликаєте людство до миру. Кожний час вибирає своїх героїв. Світ атомного віку – як надію і виклик всім пристрастям і катаклізмам – вибрав живих і допитливих дітей, які зуміли вразити все людство. Наші учні отримали завдання дізнатися про них.

Учень 24: „Маленький   посол   миру”  –  так   називали   американську   дівчинку

Саманту Сміт, яка прибула літом 1983 року у нашу країну з США. Як рідну сестру зустрічали її скрізь. Вона багато спілкувалася з дітьми та дорослими. Але найбільше її хвилювало питання миру. Вона боялася, щоб кожний день життя не став останнім днем на Землі. Та сумна звістка облетіла світ. Саманта та її тато загинули в авіакатастрофі. Пам’ять про неї залишилась назавжди.

Учень 25: Треба  згадати  і  другу дівчинку – Катю Личову, яка першою отримала

премію Саманти. Вона впевнено прийняла естафету маленького посла миру. Побувала в США. Їх об’єднувало дуже багато, а головне дитячі турботи про недитячі серйозні речі. В селі Лозуватка, в дендропарку встановлено природний монумент – пам’ятник в честь Каті Личової.

(Вчитель показує фотографії).

(Діти виконують пісню „Сонячне коло”).

Учитель: Діти, а як ви думаєте, чому ми сьогодні заговорили про мир.

Учень 26: Мені  здається,  що питання миру сьогодні дуже актуальне. Це і війна в

Чечні, Палестині, Афганістані. Теракти, які нещодавно загиблих ні в чому не винних людей. Це сльози, кровопролиття, смерті і сирітство. Одним словом, горе, біль, страждання. Вшануймо всіх загиблих хвилиною мовчання.

Учень 27: Найбільше я хочу, щоб мир був на світі.

                   Як небо у зорях, а сад наш у квітах,

                   Найбільше я хочу, щоб сонце щоранку

                   Зі мною віталось присівши на ганку.

Учень 28: Пабло  Пікассо,  який  помер  –  (1881-1973)  –  французький художник,

іспанець за походженням. З 1940 року – він є активним борцем за мир і в 1947 році зробив малюнок „Голуб миру”. З того часу голуб миру став символом миру на землі.

Учитель: А  в  північноамериканських  індіанців  є символ миру люлька Поквана,

дим від якої розходився з скелі по долинах і скликав всі народи на раду. Символом миру, сімейного благополуччя, злагоди є лелека, який поселяється на дахах будинків.

Учень 29: Слухайте чесні люди Землі,

                   Дуже ми просимо вас:

                   Беріться, боріться бо ми ще малі –

                   Мир захищайте для нас.

Учень 30: Хочемо миру – хай буде мир,

                   Пісня лунає і сміх,

                   Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір

                   Сонце хай сяє для всіх.

Учень 31: За мир – щоб сміятись,

                   За мир – щоб трудитись,

                   За мир – щоб троянди цвіли

                   Щоб жито було і діти росли.

(Звучить пісня)

Учитель: Для наших гостей учні підготували на згадку Голуба Миру. Нехай мир

                  буде у ваших домівках, у ваших містах і селах, у ваших душах і серцях.

Учитель: На цьому нашу годину спілкування закінчено. Дякуємо за увагу.