Завантажити у форматі doc

Тема: „Різдвяна  пісня  у  прозі”  Ч.Діккенса.  Причини  деградації особистості Скруджа. Переродження Скруджа як реакція на осмислення свого життя.

Мета: допомогти    учням    зрозуміти    причини    деградації   Скруджа   та   його переродження; розвивати творчі здібності учнів, мову та логічне мислення; виховувати людяність, доброту, милосердя, вміння співчувати.

Обладнання уроку:

1. портрет Чарльза Діккенса;
2. епіграф до уроку:

- (на плакаті)

                        ...щастя не в розкошах

                        Не в хоромах і не в грошах,

                        А в душевній чистоті,

                        І в любові, і в єднанні,

                        В віковічному братанні,

                        В братній щирості святій.

                                                Григорій Чупринка

3. Плакат „Наш словничок”

• Деградація (фр.) – поступове погіршення, втрата цінних рис і якостей, занепад.
• Милосердя – готовність допомогти будь-кому із співчуття.
• Гуманність – людяність.
• Оптимізм  - життєрадісність, бадьорість; віра в краще майбутнє; схильність бачити в усьому хороші, світлі сторони.

4. Матеріали до гри: „Хто найбільше приготує прикрас до Різдвяної ялинки?”.

5. Предмети, необхідні для сценки за твором (інсценування уривка).

1. Вступне слово вчителя.

- Незабаром велике свято Різдва Христового. За біблійною легендою, коли народився Ісус Христос, на небі засяяла яскрава Зірка – зірка Різдва. Це символ вічної любові, надії і спасіння світу. Зміст Різдва в тому, щоб над кожним загорілася зірка, котра б освітила наш шлях і змусила б замислитися, для чого ми живемо і як потрібно жити. А чи замислювались ви коли-небудь над тим, для чого ви прийшли у цей світ? У чому людське щастя? Це, звичайно, дуже складне питання.

      І допоможе нам знайти відповідь на нього повість „Різдвяна пісня у прозі”, твір великого англійського письменника Чарльза Діккенса, оптиміста, життєлюба і гуманіста, який мріяв, щоб життя людей завжди було схоже на святковий різдвяний вечір.

2. Оголошення теми уроку.

- отже, на уроці ми продовжимо наше знайомство з цим чудовим твором;

- сьогодні у нас найбільше йтиме мова про одного з героїв „Різдвяної пісні у прозі”. А про кого, здогадайтеся самі. Тобто, відгадайте загадку:

     Різдво – велике свято – дурницею назвав

     Цим дуже всіх присутніх

     Герой наш здивував

     Його вітають – він не розуміє,

     Радіють всі, а він не сміє.

     Що ж то за людина є,

     Яка різдва не визнає?

• Поясніть чому.
• Справді так, лише Скрудж не відзначає свята людяності, доброти, щирості душі, милосердя!
• Що ж він визнавав? Що для нього найголовніше в житті? (лише гроші - його божество)
• Отже, тема нашого сьогоднішнього уроку

„Причини деградації особистості Скруджа. Його духовне переродження як реакція осмислення свого життя”.

         Зверніть увагу на наш словничок.

• Що означає слово „деградація”? (поступова втрата цінних рис і якостей, занепад)

3. Бесіда:

• Хто такий Ебінізер Скрудж? (Ділок – підприємець. Йому належить фірма „Скрудж і Марлі”. Працює в конторі. Дуже багатий. Знається з найвизначнішими комерсантами Лондонського сіті.)
• Опишіть портрет Скруджа, використайте записи в робочому зошиті („Душевний холод заморозив з середини старечі риси його обличчя, загострив крючкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, зробив льодяним його скрипучий голос. Щетинисте підборіддя, рідке волосся і брови, здавалося, вкрилися інеєм від морозу”).
• Який епітет використовує автор, щоб описати голос Скруджа? („Льодяний” – щоб показати, який він недобрий, жорстокий).
• Опис зовнішнього вигляду допомагає нам не тільки уявити головного героя Скруджа, але й звернути нашу увагу на його душевну холодність.

Учитель:

• А зараз ми подивимося невеличку сценку з життя героїв твору. Її нам заздалегідь підготували учні класу. Подивіться уважно і подумайте, яким ми бачили Скруджа? Що можемо сказати про його ставлення до свята Різдва, до людей; який він?

4. Інсценізація одного з епізодів твору.

Ведучий: Ввечері, якраз перед Різдвом, старий Скрудж сидів у себе в конторі над

розрахунковими книгами. Було похмуро, холодно на дворі і в його конторі. Клерк, обкутавши шию білим шарфом, намагався зігрітися біля свічки, але це йому не дуже вдавалося.

     Несподівано стрімко увірвався в контору молодий чоловік, племінник Скруджа. Скрудж не встиг голову підняти від паперів, а племінник уже стояв біля столу.

Племінник: З наступаючим святом, дядечку! Бажаю вам добре повеселитися під

                       час святок.

Скрудж: Нісенітниця! (пробурмотів)

Племінник: Це святки – дурниця, дядечку? Мабуть, я вас не зрозумів?

Скрудж: Чи ви чули? Повеселитися на святках? А ти – ось по якому праву хочеш

                 веселитися?  Які  у  тебе підстави до веселощів? Чи тобі здається, що ти

                 ще недостатньо бідний?

Племінник: В такому разі (весело обізвався він) чому ви такі похмурі, дядечку?

                       Чи вам здається, що ви ще недостатньо багатий?

Скрудж: Нісенітниця! Дурниці (пробурмотів Скрудж)

Племінник: Не гнівайтеся, дядечку!

Скрудж: А що мені накажеш робити? Якщо я живу серед таких телепнів як ти?

                Веселі  Святки!  Та провалися ти зі своїми святками! Що таке святки для

                таких,  як  ти?  Це  значить,  що  треба  платити  за  рахунками,  а в тебе з

місяця  в місяць ніяких прибутків, самі збитки. Була б моя воля, я б таких, як ти, що бігають і кричать: „Веселі святки! Веселі святки!” – зварив би живцем разом з начинкою для святкового пудингу, а в могилу загнав би кілок з гостролисту.

Племінник: (благально) Дядечку!

Скрудж: (відрізав сердито) Відзначай свої святки як знаєш, а я буду святкувати

                 по-своєму.

Племінник: Святкувати! (вигукнув племінник) Та ви ж їх ніяк не відзначаєте!

Скрудж: Тоді не заважай мені забути про них! Багато користі тобі було з цих

                 святок!

Племінник: Багато  на  світі  добрих  речей,  від  яких мені не було користі. А все

одно день святого Різдва – найкращий день за весь рік. Це радісний день милосердя, доброти, всепрощення. Це єдиний день у всьому календарі, коли люди, наче з мовчазної згоди, вільно розкривають одне одному серця, коли всіх бідніших людей вважають своїми товаришами, а не створіннями іншої породи. А тому, дядечку, хоч Різдво й не поклало мені до кишені жодного шматочка золота або срібла, я все ж упевнений, що в мені самому збільшилося добра. І я славлю Різдво!

(Клерк заплескав у долоні і тут же зрозумів недоречність поведінки)

Скрудж: (до клерка)  Гей,  ви!  Ще  один  звук і ви будете відзначати свої святки в

іншому місці. А ви, сер, (до племінника) ви, я бачу,  любите поговорити. Дивуюсь, чому ви не в парламенті?

Племінник: Досить   вам   гніватися,   дядечку!   Навідайтесь   до   нас   завтра   й

                       пообідаєте разом з нами!

Скрудж: Я? До вас? Та швидше я навідаюсь до біса!

Племінник: (закричав) Та чому ж? Чому?

Скрудж: А навіщо ти одружився?

Племінник: Закохався, ось чому.

Скрудж: Закохався! Ну, маю честь!

Племінник: Але,  послухайте,  дядечку,  я ж нічого у вас не прошу. Я ж ніколи не

сварився з вами і ніяк не зрозумію, за що ви на мене сердитесь. І все-таки я зробив спробу до зближення заради свята. Ну що ж, я свій святковий настрій не зміню. Бажаю вам веселого Різдва, дядечку!

Скрудж: Маю честь!

Племінник: І   щасливого   Нового   року!   (до   клерка)  І  вам щасливого Різдва і

                      Нового року!

Клерк: Дуже вдячний! Щасливого Різдва.

Скрудж: Ось іще один божевільний! Якийсь нещасний писар, з жінкою і багатьма

дітьми, а туди ж – говорить про веселі святки! Від  таких хоч на край світу втікай!

(Дзвінок в двері. Клерк пропускає до кімнати двох чоловіків з папками в руках. Знявши капелюхи, вони вклонилися.)

1-й чоловік: Скрудж і Марлі, якщо не помиляюсь? (дивиться у якийсь список).

2-й чоловік: Маю честь розмовляти з містером Скруджом?

Скрудж: Містер марлі 7 років тому помер. Це було якраз перед Різдвом.

1-й чоловік: В  такому  разі  ми  не  сумніваємося,  що  щедрість  і  широта  вдачі

покійного також властива і його компаньйону, що пережив його.

(Скрудж нахмурився і похитав головою).

2-й чоловік: В ці  святкові дні, містер Скрудж, (беручи перо зі столу) нам більше,

ніж будь-коли треба піклуватися про сиріт, бідняків, яким особливо важко в таку сувору пору року.

1-й чоловік: Тисячі бідняків не мають найнеобхіднішого. Сотні тисяч не мають

                        даху над головою.

Скрудж: А хіба ми не маємо тюрем?

2-й чоловік: Тюрем? Скільки завгодно! (поклав перо)

Скрудж: А   робітні   будинки?   Вони  діють,  як  і  раніше?  А  примусову  працю

                 скасовано?

1-й чоловік: На жаль, як і раніше.

2-й чоловік: Але ми вирішили зібрати пожертвування на користь бідняків, щоб

можна було купити хоч трохи перед святом їжі та одягу. Яку суму ви дозволите записати від вашого імені? (розгорнув папку, приготував перо).

Скрудж: Ніяку.

2-й чоловік: Ви хочете пожертвувати, не відкриваючи свого імені.

Скрудж: Я хочу, щоб мене залишили в спокої.

1-й чоловік: Але ж дехто може померти з голоду й холоду!

Скрудж: Тим краще! Це скоротить кількість населення. А крім того, мене це

                 зовсім не цікавить! До побачення, джентльмени! (Хоче їх випровадити

                 якнайшвидше).

5. Бесіда після перегляду сценки.

- То що ж ми можемо сказати про головного героя?

• Не визнає свята Різдва, тому що треба робити людям добро;
• З презирством ставиться до бідняків, не визнає за ними права мати сім’ю, відзначати свято Різдва;
• Байдужий до їхніх бід, жорстокий, безжалісний („що мені до них... хай помирають”);
• Скупий, жадібний, не хоче робити пожертвування;
• Грубий („до біса”, „телепні”)
• Ніколи не радіє.

- Чи змогли наші „актори” передати риси характеру Скруджа?

  Чи сподобалась вам їх гра?

• Як би ви оцінили їх виступ? Чому? Врахуйте знання тексту, мову, акторську майстерність, костюми героїв.
• Пригадаємо, яку характеристику дає автор Струджу на початку твору? Вам було домашнє завдання – виписати цитати до образу Скруджа, а також навчитись дуже виразно їх читати. (Діти зачитують виписки: „Ну й скнарою ж був цей Скрудж! Ось уже хто вмів вичавлювати соки, витягувати жили, забивати в труну, загрібати, захоплювати, вимагати... це була не людина, а кремінь, і ще нікому, ні разу в житті не вдавалося викресати з його кам’яного серця хоч іскру співчуття. Замкнутий, одинокий – він ховався, як устриця, в свою раковину”.

„...тільки заради цього великого свята можна пити за здоров’я такого бридкого, безжалісного, жадібного скнари, як містер Скрудж”.

„...почивши зловісне слово „щедрість” Скрудж нахмурився”.

„...за темноту гроші не платять, і тому Скрудж нічого не мав проти темряви.”

„Скрудж був не настільки пригнічений цією подією..., і день поховання свого друга він відзначив укладенням дуже вигідної угоди”.

„містер Скрудж був злим генієм цієї сім’ї. Згадка про нього чорною тінню лягла на святкове зібрання.”

(Діти зачитують ці та інші цитати; пояснюють, про які риси характеру Скруджа вони свідчать; говорять про те, що люди не люблять цього лихваря, бояться, проклинають, радіють з його смерті. Тільки племінник співчуває одинокому Струджу, що веде безрадісне життя: „Його багатство йому не на користь. Воно і людям не дає щастя і йому не приносить радощів”. Автор говорить про свого героя:

„...з’їв свій сумний обід у сумному шинку”.

Учитель: Ось якою людиною був Скрудж. Чому ж він таким зробився, адже в

дитинстві був доброю, допитливою дитиною з бідної сім’ї? Що привело його до деградації (вчитель звертає увагу дітей на плакат „Наш словничок”), до втрати всього доброго в ньому? (Жадоба до багатства, схиляння перед „ідолом” – грошима.) 

6.

• Здавалося, ніщо не може змінити жорстокого скнару. Але несподівано Скрудж змінився, перетворившись на доброчинну людину. І всього за одну ніч! Чому так сталося? Що вплинуло на нього?

(Зустріч Різдвяної ночі з Духами)

• Давайте пригадаємо, як відбувалися ці зустрічі, як вони вплинули на переродження Скруджа.

          (Спочатку з’явився Дух Марлі – привид з величезним ланцюгом з ключів, замків, скарбничок, гаманців, ділових книжок. Це були його гріхи, яких він заробив за свого життя. Марлі порадив другові, як уникнути злої долі: робити тільки добрі справи, спілкуватися з людьми, допомагати їм.

Дух  Минулого  допоміг Скруджу  побувати  в  дитинстві  та юності. Він

Пригадав, як в їхній сім’ї вітали один одного зі святом.

           Дух Теперішніх Свят допоміг побачити, як люди радіють один одному в сім’ях. Скруджові захотілося допомогти малюку Тіму.

           Видиво Духа Майбутніх Свят дуже налякало Скруджа, показавши його смерть. І переляканий він вигукує: „Дух! Я вже не та людина, якою був. Я буду шанувати Різдво, я спокутую своє минуле теперішнім і майбутнім!”)

• Що зрозумів Скрудж завдяки Духам? (Не гроші роблять людину щасливою, а людяність, вміння робити добрі справи).
• Якими словами можна підтвердити ту думку, до якої прийшов Скрудж? (Вчитель пропонує звернути увагу на епіграф до уроку. Діти читають хором слова епіграфу:

...Щастя не в розкошах,

не в хоромах і не в грошах,

А в душевній чистоті.

І в любові і в єднанні,

В віковічному братанні,

В братній щирості святій.

                           Г.Чуприна)

7.

• Скрудж після різдвяної ночі прокинувся щасливим? Чому він так радів? (Горів бажанням здійснити свої добрі наміри, щоб спокутувати свої гріхи).
• А тепер уявіть себе в ролі літературного героя Скруджа і спробуйте розповісти від його імені про ті почуття, які переповнювали його, про ті добрі справи, які перш за все він вирішив зробити. (Розповідь від імені літературного героя)

Учитель: Автор говорить, що Скрудж став „таким добрим другом, таким добрим

хазяїном і таким щедрим чоловіком, що наше славне старе місто може ним тільки пишатися. Та й не тільки наше  - будь-яке добре старе місто, або містечко, селище в будь-якому куточку доброї старої землі”.

     Справді казкове перетворення відбулося зі Скруджом. Такого, мабуть, у житті не буває.  А письменнику так хотілось, щоб злих людей не було, щоб за велінням різдвяних чарів, перетворилися вони на добрих і чуйних. Він вірив у любов і людяність.

8. Гра „Хто найбільше приготує прикрас для різдвяної ялинки?”

Учитель:

• На сторінках своєї повісті автор неодноразово нагадує нам про те, що треба бути людяними, гуманними. Пригадуємо деякі із висловлювань Діккенса і при цьому проведемо гру „Хто найбільше приготує прикрас для різдвяної ялинки?”

Ваше завдання – дати правильні відповіді на запитання. За правильну відповідь отримуєте ялинкову прикрасу. (Прикраси -  саморобні кульки з паперу, на яких великими буквами написано: „Доброта”, „Щедрість”, „Людяність”, „Щирість”, „Співчуття”,  „Милосердя”. Кулька-прикраса після того, як учень дасть правильну відповідь, вивішується на гірлянду, яку тримають в руках два учні – асистенти.)

                                                         Запитання до учнів:

• Хто дав Струджу таку пораду: „Якщо у тебе в грудях серце, а не камінь, остерігайся повторювати ці злі погані слова...”?

                                                              (Дух Теперішніх Свят.

                                                               Він мав на увазі слова Скруджа: „Хай

                                                               помирають”)

• Кому належать ці слова: „Душа, яка є в кожної людини, повинна спілкуватися з людьми і, повсюди слідуючи за ними, брати участь у їх долі. А хто не виконає цього за життя, буде страждати після смерті”

                                                              (Дух Марлі)

• Кого мав на увазі Боб Кретчит, говорячи: „І справа навіть не в тому, що він може нам чимось допомогти. Справа в тому, що він такий добрий – ось що прекрасно! Ну, начебто він знав нашого малюка Тіма, а тому зараз страждає разом з нами. Більш приємного молодого чоловіка я ще в житті не зустрічав”.

                                                              (Про Фреда, племінника Скруджа).

• Про кого з теплотою і повагою говорив Дух Минулого: „Тендітне створіння, здавалось, найменший подих вітерцю зможе її згубити. Але в неї було велике серце”.

 (Про сестру Скруджа Фен, яка рано померла, народивши сина)

• Хто сказав Струджу такі слова: „Милосердя, співчуття, щедрість – ось на що повинен був я направити свою діяльність. Турбота про ближнього – ось що повинно було стати моєю справою”.

 (Дух Джейкоба Марлі жалкував, що за життя не був доброю людиною).

9. Оцінювання роботи учнів на уроці.

10.  Заключне слово вчителя.

• Урок доброти, гуманності дає нам Чарльз Діккенс. Не забуваймо його мудрих порад. Тож даваймо в святкові дні Різдва, Нового року і взагалі в своєму житті будемо уважнішими один до одного, до своїх близьких.

      Пам’ятаймо, що найкращий подарунок до свята – це щире лагідне слово, тепла посмішка, добро, яке ми творимо. Це неоціненний скарб.

      Я повністю згодна зі словами англійського письменника У.Теккерея, який зазначив, що Діккенс „зробив щасливим” кожного, хто прочитав „Різдвяну пісню”.

11. Домашнє завдання.