Завантажити у форматі doc
С Ц Е Н А Р І Й
театралізованої вистави «Коли пірнаю в тишу таємничу…»
театру «Мельпомена» літературно-мистецької студії «Первоцвіт»
Зал святково прикрашений різнокольоровими кульками, квітами, малюнками на яких зображені казкові герої, декораціями, висловами про книгу.
- Книги – ключ до знань.
- Книга – міст у світ знань.
- Книга – дзеркало життя.
- Знання – сонце, а книга – вікно.
- Книга вчить, як на світі жить.
- Книга – наш друг і порадник.
(Ворота зачинені на замок. За воротами знаходиться бібліотекар в своїх володіннях. Учні підходять до воріт і з захопленням роздивляються навколо. Ворота поступово відкриваються).
- Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
Святилище пізнання і добра
Що в майбуття через минуле кличе.
- І осягнути незбагненну суть
Світобудови прагну заповзято,
Коли мені з полиці дістають
Важкі томи Плутарха і Сократа.
- Бібліотека – море книг.
Бібліотека – храм науки.
Переступаю твій поріг
Беру скарби нетлінні в руки.
- Вони – це згусток давнини,
Вони – це всіх епох розмова,
Вони прийшли, неначе сни,
Як наша виспівана мова.
- А в храмі цьому, хто тут є
Хто нам відкриє двері в казку
Бібліотекар – знає все
Допоможіть, Люба Володимирівна, будь ласка.
Бібліотекар: (веде дітей до стелажа з книгами)
Я хочу, друзі, Вам допомогти!
На світі диво повне є загадок
Отримала його я в спадок!
І рада відкрити для вас я його
Чарівною книгою зветься воно.
(Показує книгу)
За сторінкою сторінка –
З нею можна втрапить всюди
По морях і в глиб віків
Серед джунглів і снігів.
З нею лиш легка дорога
З нею ти пізнаєш світ
Лиш вона вам допоможе
І бажання всі здійснить!
(Школярі і бібліотекар заходять за стелаж з книгами. Розпочинається святкове дійство. Учнів зустрічають казкові музиканти, які затрубили у труби, вдарили в долоні задзвеніли бубонцями – і з’явилися казкові Провісники. Звучать фанфари).
Провісники. О гості казкового книжчиного царства! Чи всі нас чуєте? Королева
Книжка звеліла всім школярам вишикуватися групами і приготуватися до урочистого маршу.
Увага! До урочистого маршу приготуватись!
(Звучить музика. Виходить Королева Книга).
Королева Книга. Ось ми і зустрілися мої добрі друзі! Рада вітати у своєму
королівстві. Огляньте мої володіння, поближче познайомтеся з його мешканцями.
Провісник І. В палацах і хатах малих,
Як по команді «струнко»,
Мільйони підданих твоїх
Стоять, зімкнувши палітурки.
(Королева Книга обіймає Провісника).
Королева Книга. І ви б могли впізнати їх
На протязі лиш миті.
Я книга, радую усіх.
Я – Королева в світі.
Провісник ІІ. Примусить мушу сумувать
Я читача любого
Сміятись, плакать і любить
Моє поможе слово.
Провісник ІІІ. Пізнать пустелю, океан,
Здолать вогонь і книгу.
Злетіть до інопланетян
Вам допоможе книга.
Королева Книга. Без ліку піддані мої,
Вони в краях усіх
Говорять істини прості
На мовах, на своїх.
Якщо хочете знати, звідки я до вас прийшла – полетимо до чарівного лісу.
Провісник ІV. Живе наша казка в бабусиній хижі,
А в казці віками жили дивовижні
І добрі, й недобрі, химерні й лукаві
Одні страшнуваті, а інші цікаві.
Королева Книга. Казкові герої - допоможіть
У дивний світ казковий відведіть.
(Ангели ведуть королеву)
(Виходять баба Яга і співає. Ліс).
Дія ІІ
Баба Яга. А я сяду в кабріолет і поїду туди,
Де Чахлик мій дорогий
Мене чекає вже сотні літ…
Я – Баба Яга, кістяна нога
На мітлі літаю, всіх перелякаю.
(Королева з ангелами повертаються).
Баба Яга. Фу! – Фу! – Фу! А це що за оказія?
Королева Книга. Люба бабусю! Кого ви тут шукаєте? Івасика Телесика забрало
лебедятко на крилятко.
Баба Яга. Ну, Івасика, того вундеркінда, я ще впіймаю, а зараз ловлю – Буратіно.
Чи чули ви про такого? Знаєте, що він задумав? Подарувати чарівного ключика дітям, щоб вони могли багато читати, знати і про мене все дізнатися. А я цього не хочу.
Провісник. Заспокойтеся, бабусю, краще привітайтесь. Бачите – публіка.
Баба Яга. Та не бачу я ніякого бублика.
Королева Книга. Та не бублика, а публіка, привітайтеся з дітьми.
Баба Яга. (стає у загрозливу позу). Добрий день, коли голову не морочите, а
побитися зі мною не хочете?
Провісник. Бабусю, у нас свято, а ви – битися.
Баба Яга. Свято? А яке?
Всі. Свято книги.
Баба Яга. Та книжок немає, вони зникли, бо їх забули. Не хочуть їх читати.
Тільки дивляться телевізора та у м’яча б’ють.
Королева Книга. А ось зараз ми і перевіримо, чи глядачі читають книги.
- Хто у лісі найбільший боягуз? (заєць)
- Хто ніс бабусі пиріжки? (Червона Шапочка)
- Хто садив гроші у землю? (Буратіно)
- Кого запхав у піч Телесик? (Оленку-Зміючку)
- На чому мандрував Івасик-Телесик? (Гуси-лебеді)
Королева Книга. Помилилися Ви, бабусю
Люди казочки читають.
(Баба Яга лається, грозиться. З’являється Буратіно).
Буратіно. Добрий день!
Я веселий Буратіно!
Ключ від знань приніс для вас.
Всі навчайтесь на відмінно.
Та книжки не забувайте
Ви читати в вільний час.
Королева Книга. Привіт, Буратіно. Ми тебе чекали. Відкривай чарівні двері.
(Буратіно підходить до імпровізованих дверей).
Буратіно. Ключик, ключик золотий!
Двері чарівні відкрий.
Та дивись, не підведи
Нас чекають вже казки.
(Виходять з чарівних дверей Кіт у чоботях та Попелюшка під пісню «Попелюшка», танець, потім Попелюшка співає).
Кіт. Дозвольте відрекомендуватись Кіт, у чоботях! Муркіз де Карабас!
А, це моя чарівна супутниця Попелюшка!
Попелюшка. Я, Попелюшка!
Всіх вітаю
У цей святковий для вас час.
І рада що мене всі знають! І пам’ятають повсякчас.
(Виходить Баба Яга з Драконом)
(Буратіно і Кіт б’ються ключем і шпагою і теж тікають у казкові двері. Попелюшка падає в обморок і Королева теж, на них махають віялами)
Дія ІІІ.
Баба Яга. Я кажала! Я кажала! Я вам покажу! Швято книги!
Дракон. Здрастє карапузики! Де мій десерт? Ну! З кого починати!
Королева Книга. Ви хто, чи що!?
Дракон. Я дракоша Ням-Ням ІІІ. Ковтай-не-Жувавши! (до Королеви) Так – ти на
обід. (до Золушки) А ти – на сніданок.
(До книг). А цих підпирачками до їжі!
Баба Яга. Можливо їх поки що жв’яжати? Тільки чим?
Дракон. А он сосисками, їх у, мене цілий вагон! Де моя їжа!!!
(Виходять книги несуть наїдки)
Стій! А це що! Компотик! Компотик (стрибає) Ням-ням! (Танець їжі)
Королева Книга. Подавишся!
Дракон. Ні! Ще й пиріжечком з повидлою закушу.
Золушка. Сам ти повидла! Неук!
Дракон. Чому? Чому зразу неук! Я не можу без… без… їжі!
Провісник. А ти на своє пузо подивись!
Дракон. А це і не пузо зовсім.
Провісник. А що ж тоді?
Дракон. Животик.
Королева Книга. І взагалі, як ти смієш на книги їжу ставити!
Дракон. А чо? Підставки гарні!
Королева Книга. І як ти смів зв’язати мене! Мене! Королеву Книг і чим?
Ковбасами!
Дракон. Яго! Ти чуєш! Вони ображають мої сосисочки. Так, де моя їжа!
Один з провісників підносить пироги.
(бере пиріжок – Ой! (дме на лапу)
Провісник. Що пече!
Дракон. Де печеня, де?!
Золушка. Не печеня, а пече – гаряче! В тебе зі слухом проблеми?
Дракон. Ні. Просто коли я їм у мене за вухами лящить. Ням-ням-ням!
Золушка. Ой нечема!
Королева Книга. Безкультурний!
Дракон. Ми університети не закінчували!
Провісник. Мабуть і в школі не вчився?
Дракон. А звідки ви знаєте, що я не вчився?
Провісник. Звідкіля, звідкіля! Від журавля!
Дракон. Журавля їв, їв! Але мене ще подобається… (дві голови жують пироги)
Ах ви ненажери. А мені?! (голови лаються)
(Вибігає Буратіно з букварем)
Буратіно. Я знаю, я знаю!
Дракон. Тобі чого, дерев’яний! Ти не їстивний, іди звідси.
Королева Книга. Він прийшов нас визволяти з твоїх лап! І взагалі дражнитись
негарно!
(сперечаються – Гарно-негарно!)
Буратіно. Спокійно! Запитання перше? Для чого ти їх захопив?
Дракон. Для чого? А для чого? Не знаю? Та вмовила он Яга. А воно мені тільки
апетит перебило. О! живіт бо-о-лить!
Хором. Їсти менше треба!
Дракон. Чого причепились. Мене ж немає кому виховувати, навчати (плаче). Тата
немає-е-е, мами немає-е-е!
Буратіно. Цьому можна зарадити.
Всі. Як?
Буратіно. Книга може і виховувати і навчати!
Дракон. І як лопати навчить?
Королева Книга. Не «лопати», а «їсти».
Провісник. (показує в букварі) Це літери А, Бе, Ме.
Дракон. Бе-ме. Ну нібельме? (А-а-а – реве)
Королева Книга. Заждіть ви його не так вчите. Дракоша, глянь! Оце буква Ї
(їжа), а це Н – (ням). Втямив?
Дракон. Втямив! Їжа – ням-ням!
Золушка. Тоді яка це буква?
Дракон. – Кусь!
Золушка. – А це?
Дракон. – Гризь!
Золушка. Ну тепер можна переходити до читання.
Провісник. А для читання ми тобі даруємо книгу «Про смачну та здорову їжу».
(Дракон хапає книгу і виходить кричати: Кусь! Гам! Кусь! Гам! Гризь! Вбігає Незнайко).
(Весела музика, всі перелякано відскакують, вилітає Незнайко).
Дія ІV.
Королева Книга. Час від часу не легше.
(Незнайко кричить далі.)
Кіт у чоботях. Хлопчику, агов! Хлопчику.
Незнайко. Га.
Кіт у чоботях. А ти не знаєш?
Незнайко. Не знаю. (щось роздивляється).
Кіт у чоботях. Я ж іще нічого не запитав? (здивований)
Незнайко. А я все одно нічого не-зна-ю! О!
Попелюшка. А хоча б знаєш як тебе звати?
Незнайко. Не знаю. Але всі чомусь дратують мене Незнайком.
Королева Книга. Зрозуміло – цей хлопчик ніколи в житті жодної книги не
прочитав. Мені його шкода! (в хусточку сплакнула, провісники втішають).
Незнайко. Хто, я? Я не читаю? Та я… Та я…
Хто придумав, що Незнайко
Не читає зовсім книг?
Це неправда, так і знайте
Жить не можу я без них.
Буратіно. І про діда, про Мазая
Пам’ятаєш на зубок?
Незнайко. Він заходячи в трамваї
Забував купить квиток.
Буратіно. А Д’артаньян?
Незнайко. Ганяв ворон.
Провісник І. Колобок.
Незнайко. Спав у морі
І збирали шампіньйони
33 богатирі.
Провісник ІІ. Бармалей…
Незнайко. Спіймав дельфіна.
Королева Книга. Чорномор.
Незнайко. Замерз в снігу
А кирпатий Буратіно
Покохав Бабу Ягу!
Буратіно. Ой, братці, держіть мене. Бо я йому зараз духопеликів надаю!
(його тримають).
(Незнайко показує язика та тікає).
Королева Книга. Який невихований хлопчик.
Дія V.
(Входить злякано Вовка з Три Десятого царства).
Вовка. О! Га! А де… Я куди, я попав?
Кіт в чоботях. А ти куди хотів?
Вовка. В бі-бі-бі (здивовано)
Кіт в чоботях. Вже приїхали! То куди ти йшов?
Вовка. В бі-бібліотеку! Ху! (витер чоло).
Кіт у чоботях. А це і є, майже, бібліотека. Прошу! Вибирай книгу.
(Книги вишикувались).
Вовка. Та я… Та я… (переминається з ноги на ногу)
Всі. Ну…
Вовка. Я чарівну книгу хочу. Щоб сама історії розказувала!
Королева Книга. (сміється) Чарівну кажеш. Буде тобі чарівна книга. (дме
з героями на Вовку, Вовка крутиться і носом впирається в золоту рибку).
Вовка. О! (відходить, рибка пиляє собі нігті, відвернута від Вовки). Е-ей (тихо)
Е-ей (сміливіше) Золота…! (на вухо рибці) Ри-и-ба! Ти що оглухла! Глуха, чи що!
Рибка. (розвертається, позіхає) Ну що тобі старче? (перелякано) А! (Вовка теж
- А) Що тобі треба! Ти хто?
Вовка. Я Вовка з три десятого царства. Так, риба. Ти мені, того, три бажання
виконуй!
Рибка. (здивовано) А ти невід сплів? А тричі його в море закинув, а мене ти
впіймав?! Палець об палець не вдарив – (прихорошується) а туди ж: «Я – хочу!» (пішла)
Вовка. Ти чо! По-одумаєш… Цаца! Кілька в соусі! Оселедець!
(Виходять гноми)
І гном. Ну, от братці ніде немає нашої Білосніжки.
ІІ гном. І куди її зла відьма поділа.
ІІІ гном. Говорили ж їй, не відчиняй нікому.
І гном. А вона така довірлива!
Всі гноми. Ох-ох-ох.
І гном. А он хлопчик, давайте запитаємо, чи не бачив він Білосніжку.
ІІ гном. Хлопчику, хлопчику.
Вовка. Ну.
ІІІ гном. Хлопчику, скажи будь ласка ти не бачив Білосніжку.
Вовка. Така красива-красива. (гноми – Ага!) Така добра-добра. Ні! Не бачив!
І гном. А якщо подумати?
Вовка. О! Згадав! Знаю бачив! Щас! Приве-ду-у-у! (побіг, тягне Попелюшку,
та упирається). Во! Доставив! В сохранності! (б’ється з Попелюшкою)
Гноми всі. Це не вона!
Вовка. Як не вона! Добра? Добра! Красива? Красива! Що вам ще треба?
І гном. Неук ти! Пішли братці!
ІІ гном. Книги читати треба. (пішли і повели Попелюшку. Гноми стукають по черзі Вовку).
Вовка. Книги, книги (бурчить, виходить).
(Вискакує Баба Яга).
Дія VІ.
Баба Яга. Іш, зібралось скільки душ
Зараз з вами розберусь.
Усе книги рекламують,
Прославляють, декламують.
Пора кликать допомогу!
(дістає рацію)
Тополь, тополь! – Я береза!
Чахлик! Привіт!
Тягни сюди свої мощі.
Даю координати:
7 кроків від моєї хати!
(Виїхав Кощей. Одна нога взута в ролики).
Кощей. Тпру! Чого розбудила?
Баба Яга. Та потрібно щось із цими читай ликами робити! А цей папір, мабуть в
в утилізацію (показує на зв’язані книги).
Кощей. Ха-ха-ха! Згоден! Від цієї макулатури я не можу спокійно жити! Книги
вчать добру і справедливості. Зло не може процвітати!
Кричать. Спалити їх!
(Книги плачуть)
Кощей. Зажди! А з цими що робити (зв’язані Королева Книга та Буратіно)
Баба Яга. Тю, склероз! Саме перше в них потрібно забрати чарівний ключик і
позапирати добрі казки!
Буратіно. Караул! Грабіж! Розбій!
Обікрав Кощей-злодій.
Разом з Бабою Ягою
Взяли ключик із собою.
(Кощей і Баба Яга сміються, звучить музика виходять мушкетери)
1 мушкетер. Що за крики, що за гам
На всю казку тарарам!
Буратіно. Братці! Братці! Караул!
Мушкетери поможіть.
(Мушкетери наводять порядок. Бій на шпагах – пісня «Вжик..»)
2 мушкетер. Щось знайомі ці дві цяці?
Я вже десь їх мабуть бачив!
3 мушкетер. Це вони зло в казках творять!
І нещастя всім приносять!
Буратіно. А ще вони чарівний ключик вкрали, як ми повернемось додому.
І мушкетер. Признавайтесь де ключ діли!
Кощей! Нє-а!
Мушкетери. Ну…! (віддали)
Баба Яга. Ну поліно довгоносе
Відірву тобі я носа!
(Мушкетери виганяють Бабу Ягу і Кощея)
Королева Книга. О! Благородні лицарі
Ви нас врятували!
Назвіть себе, щоб я запам’ятала.
1 мушкетер. Атос!
2 мушкетер. Партос!
3 мушкетер. Араміс!
(Всі аплодують, мушкетери кланяються і під конвоєм виводять злодіїв).
Королева Книга. У казках добро перемагає
Ну, а на нім тримається весь світ.
Попелюшка. Тому й прийміть від нас ви
Щедрий, теплий, радісний привіт!
Буратіно. Коли важко зробиться тобі
Коли сум огорне без причини.
Кіт у чоботях. В гості казку запроси тоді –
І журба твоя розтане за хвилину.
Незнайка. Ген до школи йде доріжка,
Вас туди приводить книжка
Щастя то – читати вміти
Слів барвистих самоцвіти.
Королева Книга. Хочу я, щоб всі сміялись,
Кращі мрії, щоб збувались
Щоб ніколи ви не сумували
Та про книгу, щоб не забували!
(Вистава закінчується. Виходять школярі).
- Ось і прочитана сторінка,
Яку відкрила наша книга.
А в ній і зайчик, і ялинка
І перший пролісок з-під снігу
І ще цікавого багато.
- Для мене книга – світло дня,
Для мене книга – зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце, мої очі…
- Без книги я не проживу,
Вже як без вирію лелека…
Я і крізь вічність оживу
В отім святім – бібліотека.
- Із книгою і словом поріднився,
Хай буде книга – наш насущний хліб.
Тож зачерпни із неї і напийся
Снаги, що в серце залишає слід.
- Нам мудрість книг дає бібліотека,
Книжок завітних перші сторінки
Стрічають нас барвистою веселкою,
Птахами линуть в світ живі рядки.
- Бібліотекар
До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко…
Аби сказати: «Зупинися, мить!»
Кажу лише:
Всі разом: «Живи, бібліотеко!»
(Звучить музика)
| 
