Завантажити у форматі doc
С Ц Е Н А Р І Й
випускного вечора
в Шполянському НВК «ЗОШ I-III ст. № 3 – гімназія»
Дата проведення: 28 травня 2016 року
Час проведення: 15 год.
Місце проведення: міський кінотеатр
«Космос»
(Звучить урочиста музика. Випускники шикуються в коридорі кінотеатру)
Ведучий 1: Добрий вечір, шановні друзі!
Ведучий 2: Добрий вечір, шановні вчителі, батьки, гості!
Ведучий 1: Дивно, а в мене за сценарієм написано: «бурхливі оплески»!
Ведучий 2: Ми сподіваємось, що цей вечір для вас буде добрим і приємним.
Ведучий 1: Безумовно, ми спробуємо зробити його саме таким.
Ведучий 2: Сьогодні ми вітаємо в залі строгих і ласкавих, мудрих і чуйних, тих хто веде нас крізь роки дитинства та юності, хто вкладає в кожного з нас знання, частку свого серця, хто дарує нам своє людське тепло, свою любов! Вітайте наших учителів!
Ведучий 1: Ми вітаємо на нашому святі мам, тат, бабусь і дідусів, гостей свята!
Ведучий 2: Вітаємо всіх, хто сьогодні завітав до нашого затишного залу, хто разом із нами чекає на більше диво – народження нового покоління і перших його кроків у самостійне життя.
Ведучий 1: Це саме вони запросили вас до себе в гості на останній бал дитинства, бал юності. Хай звучить святкова музика і гучнішими будуть ваші аплодисменти, бо ми запрошуємо до зали випускників 2016 року із їхнім класним керівником Ларисою Олексіївною Кухар.
Ведучий 2: Життєрадісні, наполегливі, найкмітливіші, найрозумніші. Активні учасники загальношкільних, міських заходів, конкурсів, акцій різних рівнів. Шість років підряд були переможцями загальношкільного конкурсу «Клас року». Займають активну життєву позицію в громадському житті школи і міста.
(Випускники виходять на сцену. Танцюють вальс)
Ведучий 1: Надійшла урочиста хвилина відкриття вечора, присвяченого прощанню зі школою і врученню атестатів випускникам 2016 року.
Ведучий 2: До слова запрошується директор Шполянського НВК «ЗОШ I-III ст. № 3 – гімназія» Віктор Костянтинович Рукавець.
Директор гімназії: Шановні присутні! Дозвольте наше урочисте свято – випускний вечір – вважати розпочатим.
(Звучить Гімн України)
Ведучий 1: Шановні присутні, сьогодні до нас завітали високошановані гості. Дозвольте їх представити ___________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
Ведучий 2: А зараз настає найурочистіша мить… Слово для зачитання наказу надається заступнику з навчально-виховної роботи Людмилі Олексіївні Любімовій.
Ведучий 1: Атестати про повну середню освіту вручає директор навчального закладу В.К.Рукавець.
(Відбувається вручення атестатів)
Ведучий 2: Дорогі випускники! Вас вітає директор гімназії Віктор Костянтинович Рукавець.
(Виступ директора. Вітання)
Ведучий 1: Слово для привітання надається представнику
_____________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________
(Виступ почесних гостей)
Ведучий 2: Зірки… Кожну хвилину на блакитному небосхилі запалюються нові
зірки. І ось у вже минулому ХХ столітті в 1998-1999 рр. спалахнули й сяють донині 24 зірочки. Це – випускники нашої гімназії, які сидять перед нами, і ми маємо за честь їх бачити й чути. Привітаймо їх бурхливими оплесками!
Ведучий 1: Уже 11 весен проводжали цих зірочок на канікули, приносили їм
оновлення, надію і красу, молодість, щастя і любов… Але сьогодні весна проводжає їх на велику нескінченну дорогу, на дорогу з назвою ЖИТТЯ.
Ведучий 2: Шановні гості, дорогі випускники! Я хочу всіх вас запросити
в невелику подорож по шкільному всесвіту і зробити зупинки на найважливіших планетах уже пройденого шляху, іншими словами, пропоную ненадовго повернутися в минуле, адже сьогодні все можливо!
(Виходять 9 випускників, звучить мелодія)
Вип.1: Невже це все? Закінчено школу і ніколи не буде уроків?
Вип.2: Дивне, все-таки, це слово «ніколи». Буде все: інститут, сім’я, робота, а ось
школи вже не буде й дитинства вже не буде.
Вип.3: Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо й непомітно, з
каліграфічними літерами першої вчительки.
Вип.4: З коротенькими спідничками однокласниць, із гучними дзвінками, які
були дорожчими всіх теорем на світі,
Вип.5: Зі знайомими голосами вчителів, друзів…
Вип.6: А за вікном дощ змінювався снігом, а ми списували алгебру, доводили
недоведені теореми…
Вип.7: Приписували Ньютону зайві закони… і все було чудово. А дитинство
зникало…
Вип.8: Давайте ж сьогодні спробуємо озирнутися назад – у світле минуле, що
називається дитинством – найбезтурботнішим часом.
Вип.9: На мить повернутися на планету дитинства, де чуються кроки вчительки
біля дверей, тихе поскрипування крейди, коли пишеш на дошці, шум дощу
і запах квітів…
(Виходить дівчинка з кульками, святково одягнена)
Дівчинка. Я – ваше дитинство і сьогодні я прощаюся з вами. Мені трішки сумно,
бо вже ніколи ви не будете пустувати і грати в піжмурки, дути мильні бульбашки і з’їжджати на перилах. Вже ніколи не проспите до школи, не розмалюєте більше жодний стенд, ніколи не сваритиметеся з учителем фізкультури за форму, більше ніколи не прийдете на групу продовженого дня, не втечете з уроків, не спатимете в дитячому садочку, не будете дискутувати з учителями з найменшого приводу, бо років через 10 ви повернетеся до школи, привівши до першого класу своїх дітей. Тоді ми обов’язково зустрінемося. А зараз – прощавайте!
Ведучий 1: Дорогі випускники, гості привітати вас прийшли учасники зразкового
дитячого танцювального колективу «Барвінок» Шполянського Будинку школярів під керівництвом Пресліцького Едуарда Едуардовича.
(Виступ танцювального колективу)
Ведучий 2: Країна дитинства, країна казкова
Так часто дорослих вона вабить знову.
І часто дорослі літають у мріях –
Вернутись в дитинство у наших надіях.
Ведучий 1: А що є дитинство для наших випускників, які найкращі спогади та
моменти запам’ятались.
(Виступи випускників)
Ведучий 2: Музичне вітання нам дарує вихованець Шполянської дитячої школи
мистецтв по класу бандури і фортепіано, призер обласних і всеукраїнських конкурсів виконавської майстерності, учень 6-М класу нашої гімназії, відмінник навчання Ткаченко Платон.
(Платон грає на бандурі)
Ведучий 1: У кожної людини, як стверджує легенда, два береги – від одного
людина відпливає, до іншого неодмінно причалює. На цьому шляху зустрічаються труднощі, перешкоди, є зупинки надії, юності, любові. Але де б ви не були, вам завжди далеким теплим вогником сяятиме берег чудесної планети Дитинства.
Ведучий 2: Пам’ятаєте 1 вересня 2005 року? Радіють тата, мами, бабусі й дідусі,
усюди посмішки і квіти. Сьогодні до школи! Згадаймо ваші перші кроки по цій планеті. Тож наступна зупинка Шкільна.
(На сцену виходять випускники. Сценка «Шкільна планета»)
- 1 вересня 2005 року ми висадилися на абсолютно невідомій нам планеті.
- Планета на ім’я Школа. Вода є, атмосфера є, тепло є, електрика є. Жити можна!
- Ми виявили, що на планеті є розумна істота. На ім’я…
Разом – Вчитель!
Вчитель – Здрастуйте, діти, я ваша перша вчителька. Я буду вас вчити писати, читати, рахувати. І на кожному уроці ми будемо робити маленьке відкриття. Отже, діти, а хто вже вміє рахувати?
- Я вмію рахувати гроші…
- А я вмію рахувати цукерки…
Вчитель – Ой, а хто це у нас весь глобус цифрами списав?
- Це я! Я вмію рахувати лише в глобальних масштабах!
Вчитель – Ну, все, діти, я з вами забалакалася, урок закінчено. Які відкриття ви сьогодні зробили?
- Я відкрив нову зірку…
- Я відкрив закон всесвітнього тяжіння… дітей до знань…
- Я відкрив гармонію чисел…
- А я відкрив Софіїн портфель і поклав туди цеглину
Вчитель – А я відкрила твій щоденник і поставила туди двійку за поведінку!
Всі – А за урок?
Вчитель – А за урок усім 12.
Ведучий 1. Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах,
альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці ваших перших вчителів, які вас знають і пам’ятають, їхня пам’ять зберігає більше, ніж ви думаєте. Тож запрошуємо до слова Цимбалюк Ларису Григорівну та Романенко Зою Петрівну.
(Виступ перших вчителів)
Ведучий 2. Вас вітає ансамбль сучасного танцю «Еліта» під керівництвом Лесі
Осадчук.
На імпровізовану сцену видряпується потішно одягнений бородатий чоловічок, шкільний
Домовик. Домовик. Ви, звичайно, мене впізнали. Я – ваш шкільний Домовик.
Мені пощастило. Коли будинки ділили, мені ваша школа дісталася. Спочатку я засмутився, ледь не відмовився: біганина, дітвора, капості всякі, заворушення, ні тиші тобі, ні порядку. А вчителів як боявся! Жах! Особливо деяких. Але потім звик, заспокоївся. Насамперед навчився читати, потім рахувати, а далі і фізику засвоїв.
Домовик. Тепер ви мені майже як родичі: скільки я яблучних недогризків з-за
батарей витягнув, скільки дзвінків прослухав, скільки разів журнал ховав, світло вимикав. Усі разом з вами випробував: і курити починав, щоправда, незабаром покинув. І слівця всякі знаю, і навіть реп навчився танцювати.
(Домовик танцює під музику рітм’н’блюза.)
Домовик. Усіх вас як облуплених знаю. Всі ваші заслуги реєстрував у
спеціальній книзі, а коли настав час, то поклав цю книгу непомітно на стіл заступнику директора Валентині Олексіївні, щоб вона вам підготувала заохочення. Отримуйте їх. На все добре! Чекатиму вас в гості.
Ведучий 1. Право вручити грамоти нашим випускникам надається директору
гімназії Рукавцю Віктору Костянтиновичу.
(Вручення нагород)
Ведучий 2: Шановні випускники! Вже стало традицією в нашій гімназії передавати факел знань наступним поколінням. Цю місію доручається виконати екс-президенту гімназійної республіки Анні Косенко.
Анна: Від імені екс-президента, екс-міністрів і заступників – Каландирця Я., Французової В., Зарудніцької Ю., Берези А., Данєвої А., Меркотана Р. - та випускників передаємо факел знань, як символ торжества, розуму, добра і миру президенту гімназії Вікторії Ткаченко.
Президент: Обіцяємо зберегти його тепло, з гідністю нести звання учня Шполянської гімназії № 3 і своїми знаннями прославляти її.
(Оплески. Екс-президент стає на місце)
Випускник. Ми потрапили у «велику школу» з великою кількістю класів і
кабінетів. Як легко можна біло б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби нас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі
- Так, вижити на цій планеті непросто!
- Але ми переходили з класу в клас…
- А значить, відкривали свої закони виживання!
- Якщо бачиш, що хтось, відпочиває, допоможи йому!
- Відпочивай на перерві, щоб спати можна було на уроках.
- Будь швидким і спритним якщо біжиш ти в їдальню!
- Домальовуй тільки свої малюнки.
- Друзів не вибирають.
- Честь повинна бути врятована миттєво.
- Не вчи сьогодні те, що можеш вивчити завтра, й пам’ятай:
- Навчання – це святе – не чіпай його!
Випускники.
- Ми розуміємо: без вчителя це свято не відбулося б ніколи!
- Яких тільки випробувань не готує вчителю неспокійне життя: надлишок роботи, радість від успіхів учнів, сльози від незаслуженої образи, втома від нескінченної метушні і друге дихання від вчасно сказаного доброго слова.
- Ми прикрашали жартами невивчених уроків ваші важкі вчительські будні.
- Без нас і нудно, і сумно було б вам на цій планеті ШКОЛА, адже, правда?
- Йдучи, ми говоримо «до побачення».
- Не вірте тому, хто скаже, що після випускного ми забудемо своїх шкільних учителів.
- Не вірте: ми не такі!
- У кожного в пам’яті школа –
Єдина, неповторна і своя.
Вона не забувається ніколи,
Куди б не занесла нас течія.
- Вона зігріє на усіх дорогах,
І сяє зіркою із самих юних літ,
Вона для нас у щасті чи тривогах
Теплом дитинства зігріває світ.
10) В житті шкільному все бувало!
Уроки часто пропускали,
Вчителі моралі нам читали
І на педраду викликали.
11) Сьогодні скажем їм спасибі,
Що підняли, зростили нас,
І просто всіх учили жити
І хвилювалися весь час.
12) Спасибі щире вам сьогодні,
Низький, аж до землі, уклін.
За створене щоденне диво,
Дзвінка шкільного передзвін.
(Дівчатка-випускниці виконують пісню «Вчителі», а хлопці вручають квіти вчителям, що сидять у залі)
Ведучий 1. Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менше
хвилюються і їхні батьки. Так шалено б’ється серце, а то зовсім десь зникає його стукіт… І тато, і мама ще пам’ятають себе такими ж юними, свій випускний.
Ведучий 2. А тут така несподіванка: красуня-донька на високих підборах або ж
серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім нещодавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят. А сьогодні вони відлітають з батьківського гнізда. Тож наступна планета Батьківська.
На сцені з’являються випускники.
- А ось вже і нові гості на підході з планети Батьківська. Подивіться на них уважно. Це дуже значущі для планети Земля люди.
- Вони цікаві і проникливі, вони мужні і рішучі. Це великі астрономи і астрологи. Вони знають наше минуле і бачать майбутнє. Ніщо не сховається від їх пильного погляду.
- Це вони разом з Коперником довели, що Земля кругла. Куди б ми не ходили, все одно повертаємося додому. І разом з Галілеєм довели, що Земля крутиться! Їм теж доводиться зараз ой як крутитися, щоб ми успішно склали ЗНО і вступили до ВУЗів.
- Скажу вам більше, вони всі особисто знайомі з Нострадамусом, тому можуть розповісти дуже багато цікавого про нас. Які великі люди! Адже саме вони стояли за нашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язували за нас задачі, писали твори… повторно вивчали шкільну програму.
- Саме ці люди гідні стояти на цій сцені, адже вони – наші батьки.
- Саме перед ними ми низько схиляємо голови, тільки за те, що вони дали нам життя.
Ведучий 1. Так. Це – ваші батьки, які готували вас до дорослого життя і вивели на
цей поріг – шкільний, останній поріг у доросле життя. Шановні батьки!
Гордіться своїми дітьми та отримуйте нагороди від адміністрації гімназії.
(Під час нагородження учні вручають батькам квіти)
Ведучий 2. Слово надаємо батькам випускників.
(Виступ батьків, вручення короваю дирекції, подяка школі, подарунок школі)
(Після виступу батьків виходять випускники)
Випускники:
- Ми всі сюди прийшли сім’єю.
І радість, і тривога всіх хвилює.
Батьки живуть лиш думкою одною:
Хай Бог життя прекрасне нам дарує.
- У дні сумні та в дні на щастя щедрі
Батьки хай будуть у житті моїм.
Отож живімо, друзі, щиро й чемно,
І як наші батьки добро творім.
- Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для журби.
- Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя,
Ось візьми!
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми.
- Проведіть мене, мамо і тату, будь ласка,
Проведіть мене до воріт.
Хай простелиться доля, мов казка,
Мені, рідні, услід.
- Відгородить вона мене всюди
Від нещасть і біди.
Проведіть, мене мамо і тату, між люди,
В білий світ проведіть.
- Рідні мамо і тату, мені руку подайте
Підтримайте в скруту й біду
Попрощаємось разом з дитинством,
Вдячним серцем до ніг припаду.
(Пісня «Батьки». Танець «Еліта»)
(Випускники виходять, а входять діти – братики і сестрички випускників)
- Ой, куди ж ми потрапили?? Так багато гостей у залі.
- Всі святково одягнені. Де це ми? Невже на випускному?
- Дійсно, ми потрапили на планету «Крилата юність». Це ще не наша планета, ми тут лише гості.
- Ми прийшли з казкової і вже далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного й непростого дорослого життя.
- Хлопчик. І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Одержавши атестата, ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали стільки прав і свобод, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового. Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.
- Дівчинка. І навіть не вітатися з учителями.
- Хлопчик. Маєте право вчитися далі, працювати.
- Дівчинка. Або не вчитися і не працювати взагалі: в рідному домі так добре й затишно, і ніяких проблем.
- Хлопчик. Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок.
10) Дівчинка. І носити спіднички бажаної довжини.
11)Хлопчик. Ви можете одружуватися і йти заміж, фарбувати волосся, проколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла…
12) Дівчинка. Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи, обіцяємо вам:
- гордо нести звання учня рідної школи;
- бути доброзичливими,
- любити спорт,
- брати участь в олімпіадах
- малювати не тільки правою, а й лівою
- не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях
Разом. Ми вас не підведемо.
(Виходять випускники)
- Хлопці, все, дописали і роздрукували!
- І що це?
- Як що? Скарга!!!
- Яка ще Скарга?
- Колективна! Зараз я тобі нагадаю.
Колективна скарга від Випускників 11-Г класу 2016 року.
Ми, що нижче підписалися учні 11-Г класу, у кількості 24 осіб, заявляємо протест з приводу наміру, директора школи, завучів та педагогічного колективу «випхати» нас зі стін рідної школи, тим самим остаточно позбавивши нас дитинства. Вимагаємо залишити нас на повторний курс навчання і забезпечити традиційно теплу атмосферу, добре ставлення і велику любов.
- Якщо не надасте нам такої можливості, тоді ми вимагаємо допомогти скласти ЗНО, на високий бал. В іншому випадку, ми залишимося на повторний курс навчання.
- Сподіваємося на задоволення нашої скарги. Слізно просимо, благаємо, віримо, любимо, цілуємо… Завжди ваші, учні 11-Г класу.
- Зараз у секретаря зареєструємо і будемо чекати відповідь.
- Часу не так вже і багато просто сидіти і чекати. ЗНО скоро. Хлопці, а ви що скажете?
- Занесло ж нас на цю планету!!! У мене зараз почнеться паніка!
- Та всім нам зараз не до сміху.
(Школа № 3 в житті моєї родини)
Ліричний етюд «Школо рідна моя…»
Французова Валерія.
Школо! Школо! Дитинство крилате!
І чарівної юності дні.
На тепло і на радість багате,
На веселі розваги й пісні.
Погасян Ліана.
Ми жили тут завзято й цікаво.
Всі учились, дружили й росли.
Справ було в нас цікавих на славу!
В школі ми все на світі могли!
Меркотан Руслан.
Ми не знали, де дійсність, де казка,
Бо у мріях чарівних жили.
Зігрівала любов нас і ласка,
З класу в клас ми мужніли й росли.
Косенко Анна.
Вилітаєм, як бджоли на квіти.
Кожен з нас полетить, хто куди.
А для школи лишились ми — діти...
Назавжди, назавжди, назавжди...
Бак Андрій.
Наша школа - не нова. Цього року їй виповниться 40 років. Це звичайна триповерхова світло-сіра будівля у формі прямокутника.
Холоденко Сергій.
Сорок років вже школі моїй,
Ми усім зобов’язані їй.
Ми зі школи підемо у червні,
Не побачать вже нас на перерві.
Каландирець Ярослав.
40 років тому в таку ж прекрасну травневу пору моя бабуся Тетяна Маркіянівна - молодий інженер Шполянського міжколгоспбуду поспішала на своє робоче місце, щоб виконати останні розрахунки проекту, не помилитися з кількістю цементу, піску, цегли, необхідних для завершення будівництва не просто триповерхової світло-сірої будівлі у формі прямокутника, а рідної оселі. Дякую Вам, бабусю, за працю, за школу, в якій 10 років навчався мій тато, де працює вчителем мама і яку, на жаль, уже закінчую сьогодні я.
Гадіон Каріна.
З 1980 по 1988 рік педагогічний колектив школи очолював мій дідусь Гадіон Борис Макарович. За самовіддану працю отримав орден «Знак пошани», був нагороджений медаллю за доблесну працю, нагрудним значком «Відмінник народної освіти». 7 лютого 1988 року тяжке горе прийшло в родину. Сім’я втратила дорогого сина, люблячого чоловіка, прекрасного тата, а школа - мудрого керівника. Старший син Владислав якраз закінчував школу, а молодший - мій тато Віталій - навчався в 7 класі. Але сини виконали настанову батька: бути завжди чесними, працелюбними, порядними людьми. Про свого дідуся, на жаль, я знаю лише з фотографій та розповідей рідних, вчителів. Я вірю, якби він був живий, радів би за всі мої успіхи й допомагав мудрішати…
Кулинич Владислав.
1 вересня 1976 року в урочистий день відкриття нової школи мій тато Ігор став першокласником. Минуло 30 років, як він закінчив нашу третю, але й досі незабутніми є спогади про першу вчительку Габелок Поліну Йосипівну і тільки вдячними словами згадує класного керівника Лугову Галину Федорівну.
Бабенко Олександр.
Галина Федорівна - моя бабуся, яка працює вчителем математики більше 40 років, має багато заслуг, вдячних випускників. Моя тітка Бабенко Тетяна Олександрівна тридцять років викладає в нашій школі українську мову і літературу, прагнучи разом з бабусею виховати в мені, як кажуть, і фізика, і лірика, і трішки історика. А ще я пишаюся чесно! без слів-прикрас! своєю мамою Людмилою, яка закінчила третю школу із золотою медаллю. Мої рідні, я ж вас не підвів?
Береза Андрій.
У червні 1991 року моїй мамі Ірині Бак на випускному вечорі теж у третій школі! директор Сергійчук Віра Логвинівна вручила атестат, а до нього додала маленьку коробочку, в якій лежала золота медаль. Мам, можливо, ти теж мріяла, щоб і я був таким же відмінником. Знаєш, хоч і вручили мені сьогодні тільки атестат, я такий у тебе, як і ти, – старанний, наполегливий і завжди таким буду, твоє надією і опорою.
Данєва Аніта.
Моя мама Тетяна, бабуся Людмила _____________, тітка Галя, дядько Сергій – випускники третьої школи. Цікаво, що мама навчалася в одному класі з Дубиною Віктором, з яким у парі йшла на випускному вечорі. Тоді вона ще не знала, що у неї буду я- її сонечко, а Вітя згодом стане моїм учителем Віктором Олексійовичем, який дав мені міцні знання з фізики й економіки.
Бурлака Андрій.
А в нашій родині випускницями рідної третьої є мама Надія, її сестра Наталія, моя бабуся________________ і сестра Олександра, яка закінчила школу із золотою медаллю. Як бачите, я – перший чоловік серед Бурлак, який проклав вивчену до найменшого камінчика стежину до рідної третьої гімназії, щоб по ній років через 10- 15 крокували, можливо, й мої сини.
Несміян Дарія.
Андрію, у нас з тобою схожі історії. Чому? Я - Несміян Даша- найстарша донька у моїх батьків. А ще в нашій сім’ї є третьокласниця Діана і наймолодша Варвара - майбутня учениця третьої школи. Сподіваюся, що я можу бути для них взірцем у навчанні, але за одну справу, яку я і не розпочала, доведеться братися їм. Андрію, а скажи, будь ласка, де саме ти проклав вивчену до найменшого камінчика стежину до рідної третьої гімназії, щоб по ній років через 10- 15 крокували, можливо, й мої сини?!
Різник Софія.
Я впевнено можу сказати, що «Школа — наш другий дім», бо саме це я і відчуваю. А ще я можу бачитися зі своєю мамою, вчителем історії, не лише вдома, а й у шкільних коридорах. Ніби вийшла зі своєї кімнати в залу, а мама – поряд, щось пояснює своїм учням-чомучкам.
Зарудніцька Юлія.
Мій дідусь___________________ в 1973 році закінчив теж третю школу. З 1 по 7 клас я навчалася у міській першій школі, а у 8 класі вирішила змінити її на третю. Знаєте, жодного разу не пошкодувала про цей вибір. Я дуже - дуже сумуватиму за тобою, моя рідна школо. Тут я знайшла своїх друзів, познайомилася з учителями, які стали для мене наставниками. Я мрію, щоб у нашій школі працювала вчителем англійської мови моя мама, а через 5 років мій братик Ванюшка теж, як і я колись, прийшов опановувати сюди найскладнішу науку – бути Людиною.
Морозов Іван.
Юля, а згадай, як все-таки непросто було зважитися і тобі, й мені на зміну навчального закладу. Нова школа, інші вчителі, все таке незнайоме й лякливе. Коли ми з родиною приїхали на Шполянщину і я прийшов навчатися у наш тоді ще 10-ий , я й уявити не міг, настільки дружним є наш колектив, тому й сумно розлучатися з кубком кращого класу, який ми разом із такою КЛАСНОЮ! класним керівником Ларисою Олексіївною виборювали упродовж 5- ти років. І ще важче уявити, що вже завтра не буде навколо нас у шкільної метушні….
Тертичний Олександр.
Промайнуть роки, але пам'ять повертатиме нас до найкращої пори – шкільної, так само, як і наших батьків. Мій тато Віталій теж навчався в третій школі, і я ніколи не забуду ці прекрасні 11 років мого життя.
Гордієнко Назарій.
Моя мама Ліна у вісімдесятих…
Левурда Святослав
Моя сестра Анжела чотири роки тому із золотою медаллю…
Холоденко Сергій.
Мій тато Ігор двадцять п’ять років тому в одному класі разом із татом Ярослава Миколою і дядьком Аніти Сергієм …
Давиденко Каріна.
Моя мама Інна, яка кожного року зустрічається зі своїми однокласниками….
Дишлюк Едуард
Усі вони закінчили третю школу і часто сумують за тими безтурботними роками, яких ніколи вже не повернути.
Меркотан Руслан.
Дорога школо, рідні вчителі! Сьогодні ми прощаємося з Вами, проте не сумуйте довго, адже ми вам залишаємо гідну зміну - мою сестричку Аніту….
Гадіон Каріна.
І мою сестру Іринку….
Несміян Даша.
Мою сестру Діану - мою копію…І мою Варвару - кнопку ще…
Морозов Іван.
Моїх таких же спортсменок - сестер Валентину й Дарину
Погасян Ліана.
Мого брата Давіда – юного автолюбителя
Косенко Анна.
Онучку моєї мами – молодої бабусі, а мою племінницю Сандру…
Бабенко Олександр.
Мою п’ятикласницю Юлю
Давиденко Каріна.
Мого такого ще малесенького братика Женю
Зарудніцька Юлія.
І мого братика Ванюшку, якому через тиждень виповниться перший рік….
Холоденко Сергій, Ситніков Владислав ( разом)
І наших братів Максима і _________.
Ковтун В’ячеслав.
Одним словом, разом наших багато – і вам їх, дорогі вчителі, не здолати. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. А якщо серйозно, то нашу, таку рідну кожному з нас, школу також закінчили мій тато, двоюрідні брати і сестри. Ми вважаємо себе щасливими людьми, бо на життєвому шляху нам зустрілися талановиті вчителі, справжні майстри своєї справи. Ми дякуємо Вам за те, що віддали частинку свого серця, яке буде допомагати вижити в найскрутніші часи. А вижити ми зможемо. Ми такі! Андрій уже проклав вивчену до найменшого камінчика стежину до рідної третьої гімназії, Даша подбає про те, щоб наступні 10-15 років вона не заросла бур’янами. І тоді, дорогі наші Тетяно Іванівно, Ларисо Олексіївно, Валентино Миколаївно, Анатоліє Павловичу, як підуть тією стежкою наші сини й доньки…. Одним словом, терпіння Вам і міцного здоров’я. Завдяки Вам, Людмило Олександрівно, ми впевнено кажемо We all be back!! Далі - переклад для тих, хто вчив німецьку і французьку
ВСІ РАЗОМ.
Ми ще повернемося …
Фото для слайдів.
- Усе життя-театр, і люди в нім актори,
Сказав поет й ми з ним звичайно згодні
Багато виступали ми
На сцені школи
Та у ЖИТТЯ йдем грати інші ролі.
- 11 років ми йшли до цього дня: перед нами доросле самостійне життя.
Ми розлучаємося сьогодні з вами, дорогі наші вчителі, школо, друзі.
- Ну от і все. І нам прийшла пора
Вже іншими ми йдемо в світ тепер
Ну от і все, нова ясна зоря
В життя нам відкриває щастя двері.
- Ну от і все, і сліз не стримать нам
Сліз суму, сліз печалі, сліз любові
Ну от і все, прийшов той час
Коли ніхто нас не чекатиме у школі.
Вчитель. Ну от і все, прийшла пора прощатися,
Без вас прийдеться в клас наш повертатися.
Не ваші зошити уже перевіряти
Не вам під вечір телефонувати.
Не вас сварити, і не вас любити
І не шукати винних мої діти.
Я проводжаю вас лиш поглядом сумним
Ніколи не забудьте школу, рідний дім.
Свій дружний пам’ятайте клас.
Всіх хто навчав й допомагав не раз.
І повертайтеся, хоча б на мить до школи
Не забувайте вчителів ніколи.
Ну що ж. Чудес на світі не буває.
Але не варто голову схилять
Не забувайте ви в дитинство повертати
| 
